Назва незвична – “Бурдебач”, зрештою, і зміст своєрідний, адже авторка створила дитячу книгу за мотивами слов’янської демонології. 

“Це казка про пригоди звичайного маленького хлопчика серед мавок і нявок, чугайстрів і перевертнів, русалок і домовиків, польовиків і блудів… Загалом усіх тих, у кого вірили стародавні слов’яни, й тих, хто досі спокійнісінько живе поруч з нами”, – йдеться в анотації до книги. За словами Олени Лань, задум написати книжку за мотивами слов’янської демонології виник у неї кілька років тому. “Я працювала для газетного матеріалу над збіркою наукових статей “Українці: народні вірування, повір’я, демонологія” і була просто вражена тим, наскільки мало ми знаємо про те, яким бачили навколишній світ наші предки. Їхні ліси, річки, озера та, зрештою, і власні обійстя повнилися настільки незвичними казковими істотами, що просто дух захоплювало. Чи не в кожній області були свої варіанти “диких” та “домашніх” духів, про яких ми і гадки не маємо. Хіба це справедливо?” – подумалося мені. Сучасні діти безпомилково дадуть відповідь на питання, як виглядав грецький сатир, але навряд чи опишуть блуда, мамуну, нявку чи польовика”, – розповіла Олена Лань ЗІКу.

“Бурдебач” – це сучасна казка про пригоди восьмирічного хлопчика Микити у чарівному лісі, де й донині живе безліч чарівних істот: мавки, русалки, чугайстри. Виглядають та чаклують вони, як і тисячі років тому, але носять джинси і подекуди вирушають на “полювання” до наших із вами помешкань. Тож чекати від цієї книжки ліричного переспіву народних казок не варто, бо це щось зовсім інкше”, – продовжує Олена Лань. Саме слово “Бурдебач” вигадав чоловік авторки – чех Петр Главачек. А образ головного героя Микити списаний з їхнього сина – також Микити.

Зазначимо, що книга вийшла двома мовами – російською та українською. У Львові російські примірники можна придбати у переході на пл. Галицькій, українські – у книжковому магазині НТШ, “Українській книгарні”, книгарні “Є”.