Вона не дає назв своїм роботам та експозиціям загалом. Вважає, що глядач краще знає, яка назва підходить тій чи іншій картині. Ольга Володарська-Іщук каже, що їй дуже подобається те, чим вона займається, тому натхненний настрій ніколи її не покидає.
У “Сливці” львівська мисткиня презентує свої творіння удруге. Цього разу Володарська-Іщук представила публіці 19 робіт, які створила впродовж останнього року. До речі, це вже шоста персональна виставка художниці. Її роботи зберігаються у приватних збірках в Україні, Польщі, Німеччині, Франції, Британії, Ізраїлі, США, Канаді та Латвії.
Її малярський почерк помітно різниться від інших львівських митців. Картини художниці сповнені добра та світла. Від них віддає теплом, спокоєм і спогадами з дитинства. Живопис Володарської-Іщук проймає своєю казковістю та щирою наївністю. Наприклад, картина з рудоволосою дівчинкою у зеленому капелюсі, на якому розташований цілий світ – містечко, багато будиночків з червоною черепицею, коти-інтелектуали з метеликами на шиях. Зображене зачаровує і веселить – не у кожного ж є такий диво-капелюх. Картини пробуджують уяву. Вдивляючись у деталі, починаєш мріяти, фантазувати на повну. Власне, цього авторка й прагне. “Не люблю однозначності у мистецтві. На полотнах мають бути події, рух, антураж”, – каже Ольга Володарська-Іщук.
Що побачить глядач – залежить тільки від нього. Авторка малює у такий спосіб, що у кожного виникає індивідуальний асоціативний ряд із побаченим. “Асоціації у живописі є надзвичайно потрібними та прийнятними для будь-кого, тому що кожен може побачити щось своє, те, чого не бачать інші. Такий момент у мистецтві є дуже важливим”, – розповіла художниця. Вона зізналася, що від львівської публіки очікує як похвали, так і критики. Бо ж останнє – також реакція, певна оцінка.
Погратися в асоціації із живописом Ольги Володарської-Іщук можна в арт-салоні “Сливка” до 19 грудня.