Українська книжка за кордоном
Якою є ситуація з популяризацією української книжки за кордоном? Під час цьогорічного ІІІ Літературного фестивалю до Львова прибула рекордна кількість письменників - 150 літераторів з різних країн світу. Однак на традиційне запитання, чи чули ви щось про сучасну українську літературу, мало хто давав ствердну відповідь. Якщо у сусідній Польщі сучасну українську літературу читають, то далі на захід коло щоразу звужується.
Проблема полягає у відсутності людей, які були б зацікавлені у тому, щоб перекласти українську книжку. Причина елементарна - непопулярність України через відсутність цілеспрямованої державної політики на розвиток і підтримку української книжки за кордоном. Якщо у Польщі є урядова організація "Інститут книги", що популяризує польські книжки за кордоном, то ми такої структури, на жаль, не маємо.
Ситуація виглядає плачевною, тому єдина надія на неурядові організації. Але переклад коштує дуже дорого. За словами менеджера програми "Культурні горизонти" однієї з таких організацій фонду "Open Ukraine" Ірини Дещиці, тільки переклад книги із купівлею авторського права коштує від трьох до семи тисяч євро.
"Наш фонд функціонує вже рік. Програму надання ґрантів на переклади сучасних українських авторів ми розпочали лише у квітні цього року. Готуємо альманах англійською мовою, щоб зацікавити закордонні видавництва. Наразі ми оголосили тендер серед вітчизняних видавництв на видання цього альманаху. Ґранти орієнтовані передовсім на переклад прозових творів сучасних українських авторів. Поки що ми ще не профінансували жодного проекту, але перші кроки вже є: два видавництва - чеське і російське - подалися на отримання ґрантів для перекладу української книжки. Ми покриваємо працю перекладача й авторське право, але суть у тому, що книжка не тільки має бути перекладена, її треба реалізувати: видати і продати", - розповідає пані Ірина.
Однак тут вимальовується друга проблема: якість перекладу. Для прикладу, за словами російського письменника Владіміра Сорокіна, переклад російською мовою "Московіади" Юрія Андруховича, який він читав, був просто жахливим. Сорокін зізнається, що не читає української літератури через відсутність перекладу взагалі або через його погану якість.
За словами української письменниці і перекладача Наталки Сняданко, головна проблема у тому, що немає правильних шляхів зацікавленості перекладача, оскільки майже всі програми ґрантів спрямовані саме на видавництво, яке потім розпоряджається наданими йому грошима. Відповідно, з цього можна зробити висновок, що і держава, і фондові організації повинні працювати більше для підтримки перекладачів, оскільки якість перекладу залежить від їхньої фаховості.
Андрій Курков,
письменник
За останні 20 років стан української книжки за кордоном значно поліпшився. Перше місце посідає Польща, на другому, мабуть, Німеччина. Тепер навіть у Фінляндії будуть видавати наші книги.
Анета Камінська,
поетеса, перекладач
Я перекладаю переважно вірші, співпрацюю з видавництвом "Staromіejski dom kultury", яке погодилося видавати українську поезію. Я роблю це з власного інтересу, а економічної вигоди тут немає жодної. У Польщі перекладають переважно прозу. За переклад поезії мало хто береться, оскільки не кожному під силу. Професійно і якісно перекладає Богдан Задура, упорядник антології українських віршів, що вийшла 2004 року.
Наталія Іваничук,
перекладач
У Норвегії перекладачів з української нема, у Швеції - також. Лише випадково і непрофесійно хтось може перекласти два-три вірші. У Фінляндії є перекладач із слов'янських мов Еро Балк. Він вивчав українську на початку 90-х у Києві. Десять років тому він переклав роман Ю. Андруховича, але не згадаю який саме, і один вірш Неборака "Кава". Українську літературу ніхто не знає, а там настільки все комерціалізовано, що видавництва не хочуть іти на ризик.
