Станіслав Силантьєв – молодий львівський художник, який представляє  персональну виставку картин під назвою “Agricultura”.

Авторські картини відтворені у мультиплікаційній манері, яку сам художник називає “концептуальним примітивом”. 

“Це препарація масової свідомості на базові елементи: історичні й політичні стереотипи, архетипні культурні образи, ідеологічні кліше. Дослідження примітивізованого обивательського всесвіту, в якому історичні постаті зливаються з поп-ідолами, політичні події карнавалізуються, здійснюються засобами обивательської “красивості”: кіч підноситься до рівня світоглядної системи”, – каже мистецтвознавець Іван Козленко. 

На його ж думку, кричуща яскравість кольорів, нав’язлива плакатність образів, шизофренічне поєднання непоєднуваних знаків однаково символізують примітивний художній смак і стихійний консюмеристський утилітаризм обивателя.

Роботи Силантьєва – вдале поєднання естетики поп-арту й традиційного українського примітиву. Автор сміливо використовує властивості кічу й лубка, які дають зрозуміти глядачеві, що міста й села перебувають у єдиному світоглядному вінегреті.

До слова, виставка “Agricultura” викликала двояке ставлення львів’ян. Наприклад, декому такий відверто експериментальний живопис припав до душі. “Виставка чудова! Це наочний і неперевершений зразок примітивного і знущання над смаками громади і здоровим глуздом загалом”, – так своїми враженнями поділилася одна із відвідувачок експозиції. 

Але є й ті, в кого мистецтво Силантьєва викликало чимале обурення і спротив. Мовляв, картини художника ображають національну гідність, релігійне віросповідання та художні смаки громади міста.

Що ж, як то кажуть, про смаки не сперечаються. А тим паче у мистецтві. Тож аби визначитися, до якої когорти людей пристати – прибічників чи противників такого живопису – варто відвідати виставку, яка триватиме до 20 жовтня у Палаці мистецтв.