- Україна, Грузія, інші території колишнього СРСР болять сьогоднішній імпер­ській Росії, ніби ампутовані кінцівки, - сказав відомий російський письменник Володимир Сорокін у відповідь на запитання про те, як він ставиться до військових дій Росії у Грузії. - І цей біль дратує, викликає неадекватні реакції, тож не дивно, що наша влада реагує саме так. Хоча це, зрозуміло, не мудро і не додає нам авторитету в очах міжнародної спільноти.

Організатори львівського візиту Володимира Сорокі­на намагалися представити автора як мегазірку, яка не дає інтерв'ю і епатує публіку, але сам письменник, втомлений ситним львів­ським обідом, не був налаштований на провокації. Його прес-конференція на Форумі видавців чомусь отримала назву прес-ланчу. І хоча ні ланчу, ні нестачі місць, якою погрожували журна­лістам, не було, розмова вийшла несподівано цікавою і змістовною. Сорокін виправдався за свою не­зорієнтованість у сучасній українській літературі тим, що не був у Львові більше тридцяти років, і старанно відповів на усі запитання.

У літературі Володимир Сорокін шукає несподіванок, потрясінь, "маленьких атомних вибухів", які трапляються у тексті і примушують читача завмерти від захоплення. На думку автора, кожна його книга містить такий вибух, інших текстів він не публікує, натомість серед книг інших сучасних російських письменників вибухи трапляються вкрай рідко. Це прозвучало не надто скромно, зате щиро і без зайвих намагань бути об'єктивним:

- Я не можу об'єктивно оцінювати власну творчість, як ніхто не може об'єктивно ставитися до своїх дітей. Вони завжди видаються нам досконалими.

На думку письменника, у Росії "наразі" склалася дуже вдала ситуація, коли кожен письменник може надрукувати яку завгодно книгу, а читач може придбати її у крамницях. Література значно менше підпорядковується цензурі Кремля, ніж ЗМІ. І це приваблює людей, особливо молодь, яка свідомо ігнорує телебачення і новини, що на 90% складаються з пропаганди, і знаходить час для читання сучасної прози.

- Сучасну прозу зараз читають не менше, ніж детективи, наклади книг пос­тійно зростають, - вважає Сорокін.

Книги Сорокіна вже стали класикою російської літератури, деякі з його текстів навіть увійшли до навчальної програми вишів. Сам автор доволі спокійно ставиться до успіху, адже у минулому мав досвід "писання у стіл", коли його тексти не видавали і читали їх лише найближчі друзі. "Нехай у мене було лише п'ятнадцять читачів, зате їхня думка для мене була значно важливішою, ніж те, що скажуть сотні інших".

Сорокін не конструює свої тексти як свідомо налаштовані на те, щоб привабити якомога більшу кількість читачів. Успіх його найновішої книги "Цукровий Кремль" став неспо­діванкою для нього самого. І цю непередбачуваність він вважає нормою:

- Невідомо, яка книга раптом почне краще продаватися. Це завжди несподіванка, завжди шок. І так повинно бути.