У Музеї етнографії – талановитий живопис самоука з Луганська

На відкриття виставки “Український пейзаж” Федора (Тудора Іона) Стегереску з Луганська до Музею етнографії та художнього промислу НАН України преса не прийшла – надто багато подій тоді збіглося у культурному житті міста. Я не встигла також, але завітала на кілька днів пізніше. І була заскочена –  важко вірилось, що всі ці роботи створив чоловік без  професійної мистецької освіти, який двадцять років пропрацював шахтарем у Роженьках та Луганську.
Уродженець Молдавії, вихованець дитячого будинку, Федір Стегереску змалку мріяв стати художником. Недаремно пішов до дитячої художньої школи. Але доросле життя внесло свої корективи. Кілька спроб вступу Федора Стегереску до мистецьких вишів успіху не мали. І він здобув освіту гірника, утім, не полишаючи приватних занять мистецтвом.

Два десятиліття праці під землею навчили його не лише цінувати кожен прожитий день, а й сонячні промені, зелень дерев, синь водного плеса. Як розповів “Пошті” завідувач експозиційного відділу Львівського музею Андрій Колотай, врешті-решт, потяг до мистецтва переважив усі інші обставини, і сьогодні художник мандрує Україною, фіксуючи не лише цікаві краєвиди, а й власні емоції на папері. Цікаво, що Федір Стегереску – “пленерний” живописець. Кожну свою роботу він малює з натури практично від початку до кінця, незважаючи на перепади настрою чи погоди. Цікаво й інше – він тяжіє не так до зображення відомих пам’яток (а охоче малює скрізь в Україні), як до вишукування, на перший погляд, непримітних, але сильних емоційно всіляких закапелків.
Відтак нічого дивного, що його виставки однаково тепло сприймають і в різних куточках держави, і за кордоном. (До слова, персональна експозиція художника демонструвалася у Дубаях (Арабські Емірати)). Бо мистецтвом висловлювати невидиме через видиме Федір Стегереску володіє досконало.