Влодко Кауфман, художник, про перший в Україні Тиждень актуального мистецтва

У Львові 15 вересня розпочинається Тиждень актуального мистецтва "7". Про те, що ж це за "штука" така, "Пошті" розповів її гість, львівський художник Влодко Кауфман. А докладніше про програму тижня читайте у суботу.

Перша спроба

- Яким має бути фестиваль сучасного мистецтва і яку структуру він матиме?

- Фестиваль називається Тиждень актуального мистецтва "7". Ми зупинилися саме на такій назві, бо для поняття сучасного мистецтва у нас немає чітких рамок чи габаритів. Коли говорять "contemporary art", то всі розуміють, про що йдеться. А коли говорять  "сучасне мистецтво", то відразу починають з'ясовувати, що це за мистецтво, наскільки воно сучасне і з якого боку. Принаймні зупинилися на такому окресленні, як актуальне мистецтво, адже це найбільш розповсюджений у нас аналог західного contempora­ry art. Ніхто не має наміру декларувати цей фестиваль як якусь бомбу, що поставить на коліна венеційську бієнале,  як у нас люблять говорити, створюючи і рекламуючи якусь "пургу".

Річ у тім, що в Україні, власне кажучи, не було спроби зробити фестиваль, який би об'єднав усі жанри актуального мистецтва. Є там, для прикладу, якісь симпо­зіуми, що експонували живопис, чи якісь інсталяції, чи ленд-арт. Або фестиваль перформансу, який Юрій Онух робив два роки поспіль у Києві. Проте всі ці події були вузько спрямовані за жанрами. А ми намагаємось створити, підкреслюю - створити фестиваль, який, по змозі, обіймав би всі жанри, які зараз існують і розвиваються в Україні, принаймні які є актуальними і в яких працюють художники.

Це спроба створити і запустити механізм, знаючи наперед, що будуть непорозуміння, проколи і безліч усіляких недолугих ситуацій.

- З якими проблемами уже довелося зіткнутися?

- По-перше, ми тільки починаємо, тож не уявляємо собі структури такого фестивалю. Створюємо його немов навпомацки. По-друге, звичайно, фінансування. Ми дістали трохи грошей від міської влади, від фонду "Оупен Юкрейн" і кілька невеличких грошових "доз" від спонсорів, яких нам вдалося вмовити. Зараз переконати спонсора вкладати гроші в сучасне мистецтво, а ще й у Львові, надзвичайно складно. Виходить досить абсурдна ситуація, певне замкнене коло. Ми пропонуємо вкладати гроші в цей фестиваль, вони просять показати, що це таке, а ми ще не маємо що показати. Адже є хіба поодинокі проекти, які передували йому.

Але після фестивалю обов'язково має бути виданий каталог. Наразі готуємо такий собі альманах, який би висвітлював поступовий розвиток подій, крок за кроком. Від нашої першої зустрічі, коли ми зібралися в певному місці з енною кіль­кістю художників і почали обговорювати ідею створення такого фестивалю. А потім, орієнтовно в кінці листопада - на початку грудня, обов'язково вийде офіційний каталог, в якому і буде висвітлений весь фестиваль.

- Що передувало фестивалю?

- Були проекти "Холод", потім "Арт-депо". В обох випадках були представлені молоді художники, яких, як виявляється, у Львові не так багато. Мали своє представництво на "Гоголь фесті" в Києві - проект називався "Декларація порожнечі".

Спеціально для фестивалю група однодумців організувалася в "Інститут актуального мистецтва". Це така громадська організація, вже зареєстрована, зі статутом. Єдина її мета - створення фестивалю "Тиждень актуального мистецтва". Це дозволить уникнути фінансових, економічних, юридичних непорозумінь із організаційного боку.

А щодо наповнення, я повторюся, ми не ставили собі за мету створити якусь бомбу, я не хочу говорити про якийсь переворот чи якісь інновації. Виходячи з фінансових можливостей, які маємо, ми вирішили показати проекти, на які варто звернути увагу, які відбуваються в Україні і які роблять художники, яких знають в Україні. Цього року фестиваль проходитиме під назвою "Потенція порожнечі".

На жаль, цього разу ми приділили мало уваги молодим художникам. Але це мало б бути подією наступного фестивалю. Тобто наступного разу ми най­більшу увагу будемо приділяти сучасним тенденціям, навіть найрадикальнішим, які можуть існувати в Україні, в сучасному мистецтві, і основний наголос робитиметься на молодих художників.

Чотири боки
"Потенції порожнечі"

- Як буде організовано програму?

- Зараз фестиваль складається з чотирьох блоків. Перший  - авторські проекти, тобто проекти відомих художників України та з-за кордону.

- Наприклад?

- Це Маценко та Тістол, які представляються дуетом. Це Василь Бажай, Віктор Лавний. Я також є серед учасників. А ще -  цікавий художник із Поль­щі Ярослав Першко та інші.

З приводу другого блоку в нас існує домовленість з Юрієм Онухом, організатором фестивалю перформансів, котрий проходив два роки поспіль у Києві. А цього разу Онух проведе його у Львові в рамках фестивалю "Тиждень актуального мистецтва". На ньому має бути представлено більше десяти проектів художників з України, Білорусі, Литви і Польщі. Тре­тій блок, мабуть, найрадикальніший. Він охоплює відеоарт і багато електронних мистецтв - йдеться про комп'ютерні, інтернетні, ну і загалом всі інновації, які можуть існувати в арті й так чи інакше пов'язані з електронікою. Починаючи від класики відеоарту і завершуючи ді-джейськими чи ві-джей­ськими проектами.

Четвертий блок об'єднує проекти, які не входять в офіційну програму фестивалю, але ми вважаємо, що їх також варто показати.

- Що вкладаєте в поняття "жан­ри актуального мистецтва"?

- Все, що є нетрадиційним представленням ідеології художника. Існують уже певні ста­більні визначення: хепенінг, інсталяція, перформанс, відеоарт, проте зараз з'являється стільки нових тенденцій, що вже і назви важко підбирати. Все, що є новою технологією втілення ідей художника, все це ми зараховуємо до сучасного мистецтва.

- Яка географія фестивалю?

- Цього року невелика. В основному Україна: Київ, Львів, Чер­нівці, Івано-Франківськ, Харків. Також кілька художників з Польщі, буде один гість з Франції.

Реторта
актуального мистецтва

- Якби ви володіли необмеженими можливостями, кого з художників, які представляють актуальне мистецтво, за­просили б?

- Навіть якби ми мали не­обмежені можливості, ми б усе одно не робили із цього фестивалю бомбу. Ми однозначно вирішили, що нам треба створити механізм, структуру, щоб не допускати наступного року помилок, які можуть бути сьогодні. Бо є купа проблемних речей, починаючи від сумісності жанрів: як їх показати, де їх показати, в яких умовах, для якої публіки, як поєднати один жанр з іншим тощо. Це все ми будемо досліджувати. Це, радше, такий фестиваль-лабораторія. Запрошувати "міль­йон­щиків", тобто розкручених художників, звичайно, безпрограшний варіант. Але в нас трохи інші цілі. Нас цікавить мистецтво, його розвиток. Також нас цікавить, що робиться в Україні. Адже, переконаний, є багато цікавих художників із потенціалом, про котрих ми, можливо, і не знаємо.  Тільки потім з подивом довідуємося, як наш художник десь цікаво "засвітився" у Німеччині, Фран­ції чи ще десь.

- Наскільки Львів готовий прийняти такий фестиваль? І в організаційному, і  в ідеологічному плані.

- Тут вже суть не в тому, наскільки Львів готовий прийняти фестиваль, а в тому, як ми зуміємо його провести, наскільки це вдасться. Тож будемо пробувати.

- Завжди перед початком венеційської бієнале виникають скандали з відбором. Чи може такий фестиваль, як Тиждень актуального мистецтва, акумулювати, провокувати чи створювати певні ідеї для бієнале?

- Узагалі, мав би. Але перший, мабуть, ні. Адже цього разу ми не експериментуємо. Наразі "на базі" вже перевірених художників будуємо механізми. Так що рано говорити про Венецію. А от через рік-два вже планується розсилка до кураторів. Звичайно, такий фестиваль, як наш, міг би бути полегшенням для всіх скандалів, які в Україні постійно вибухають навколо відбору на бієнале. Так що наступного року плануємо звернутися в Міністерство культури, показуючи вже готовий продукт і демонструючи успіх чи неуспіх, принаймні факт, що таке відбулося і що воно вимагає серйозної уваги. Таким фестивалем ми можемо допомогти державі відкинути сумніви щодо того, хто поїде чи не поїде на бієнале. Цілком можливо, що Тиждень актуального мистецтва може стати якимось полігоном чи лабораторією для виділення "фестивальної" автури.

- Чого особисто найбільше очікуєте від цього фестивалю?

- Найбільше мені хочеться, щоб фестиваль відбувся. А очікую - створення його механізму.

Довідка 

Влодко Кауфман народився 1957 року, м. Караганда;

1974 - 1978 - навчався в училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша, м. Львів;

1986 - перша премія, живопис, "Осінні зустрічі" (ЛКГ);

1989 - 1993 - член мистецького товариства "Шлях";

1993 - співзасновник МО "Дзиґа";

Участь у спільних проектах (вибірково):

1989 - 1993 -  виставки мистецького товариства "Шлях". Львів, Харків, Люблін, Краків;

1992 - фестиваль "ВиВиХ-92", головний художник, м. Львів;

1993 - фестиваль "Українська молодь - Христові", головний художник, м. Львів;

1995 - фестиваль української культури в Перемишлі, головний художник, Польща;

1996 - вистава "Апокрифи", сценографія (спільно з Наталкою Шимін), Львівський молодіжний театр ім. Леся Курбаса;

1996 - "Перфосалон", "Дзиґа", Львів;

1996 - виставка львівських художників, Відень, Австрія;

1996 - "Власний досвід", виставка малярства, Трускавець;

1997 - "Третє тисячоліття", (спільно з Н.Шимін, А.Денисюк, С.Сініциним), сценографія, Львівський палац мистецтв;

1998-1999 - міжнародний арт-проект "Ґранди мистецтва", головний художник, Львівська опера.

2001 -  "Привиди ікон" - "Екологія-2003", Арт-лабораторія, Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика;

2001 - "Велике Брунове гніздо", "Пам'ятник Данилові Галицькому" та ін. - проект "Новий Ноїв ковчег", арт-лабораторія, Хутір Сіда;

2003 - "Donumenta", фестиваль української культури, м. Регензбург (Німеччина);

2004 - "Арт", сценографія, Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької;

2004 - "Падіння польоту", перформанс, відеоарт. Проект "Утопія" галерея "L-art", (Київ);

2005 - "Josef Beuys", проект "Діти Бойса", інсталяція, КМЦ "Дзиґа", Львів;

2005 - "Паралелі Знаків" - Великодні інсталяції, МО галерея  "Дзиґа";

2005 - "Наркіс", сценографія, Львівський театр ім. Леся Курбаса;

2005 - "Б.Н.", об'єкт, II симпозіум "Екологія-Z000", "Час збирати каміння", покинуті австрійські підземні гуртовні (Львів);

2006 - "Очікуючи на Годо". С. Беккет - сценографія, Львівський театр ім. Леся Курбаса;

2006 - "Посеред Раю на майдані" Клім, сценографія, Національний академічний театр ім. Івана Франка, м. Київ;

2006 - "МА - NA - HAT - TA" (Небесна земля), Інгеборг Бахман,  сценографія, Львівський театр ім. Леся Курбаса;

1 - 2 червня 2007 - перформанс "Трансформація авангарду", спільно із Сергієм Савченком та Юрієм Яремчуком (м. Люблін, Польща);

2 вересня 2007 - проект "Who is Lviv", виставка "Львів", Велика берлінська синагога (Берлін);

6 - 8 вересня 2007 - 4 Europejski Festiwal Sztuki Performance, перформанс "IDEA" (Варшава);

21 - 22 вересня 2007-  ІІ дні мистецтв у Києві, перформанс "IDEA";

січень 2007 - "Теплотраса", об'єкт, VI бієнале експериментального текстилю "Текстильний шал"; Львів.