Незабаром у Львові вкотре відбудеться Міжнародний форум видавців

Не так давно у сусідній Польщі на державному рівні на телебаченні і радіо втілювався (і, можливо, втілюється і досі) мега-проект “Уся Польща читає дітям”. Визначальним для нього були слова: “Народ, який мало читає, мало знає. Народ, який мало знає, приймає погані рішення: вдома, на ринку, біля скриньки до голосування. Ті рішення відтак відбиваються на всьому народові. Неосвічена більшість може перемогти освічену меншість – це дуже небезпечний аспект демократії”.
Себто, мова про те, що проблема читання – проблема усіх світових спільнот. Тільки коли, скажімо, в Мексиці мер Мехіко запроваджує у метро (особливо на напрямках, що обслуговують здебільшого мексиканців з невисоким соціальним статусом) пересувні бібліотеки, справедливо вважаючи, що наслідком читання має стати поліпшення криміногенної ситуації, у нас громадяни у цьому аспекті фактично полишені самі на себе. Або на ентузіастів, які, зокрема у Львові, вкотре організовують одну із найочікуваніших у сфері вітчизянної культури подій – 18-й Міжнародний книжковий форум видавців. І хоча остаточна програма свята буде опублікована на сайті організаторів лише 29 серпня – “Пошта” уже готова поінформувати, які цікавинки очікуватимуть нас цьогоріч.
Як довідалися, традиційний національний книжковий ярмарок матиме цікаву особливість – уперше на Львівський форум прибудуть учасники з Ірландії. Не обійдеться дійство (яке анонсує свого зіркового гостя – відомого норвезького письменника, сценариста, автора світових бестселерів Ерленда Лу та особливого гостя – постійного представника Казахстану в ЮНЕСКО Олжаса Сулейменова) і без знову ж таки традиційного літературного фестивалю, участь у якому візьмуть майже 250 письменників з 25-ти країн світу: Австрії. Австралії, Нової Зеландії, Грузії, Македонії, Бразилії та інших. До слова, ніхто не скасовував у межах літературного фестивалю і 7-й фестиваль “Молода республіка поетів”, який гуртує творчу молодь зі всієї України, надаючи їй унікальну можливість читати власні вірші перед широкою аудиторією і видавати книжки.

17 вересня буде нагода стати слухачем також “Ночі поезії і музики non-stop” – наймасштабнішої і найулюбленішої акція Форуму видавців, що проводиться ще з 1997 року. Але особливої уваги, як на мене, вартуватиме перший в Україні Міжнародний перекладацький фестиваль “TRANSLIT”, програма якого уже передбачила понад 50 заходів: дискусій, круглих столів, майстер-класів, воркшопів, презентацій перекладних видань. Зрештою, як і головна дискусія форуму “Діалог цивілізацій”. Властиво, мова про те, що в рамках проекту “Уроки Мілоша для України” (який здійснюється за підтримки міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща (MKiDN), Польського інституту в Києві та Інституту книжки (Польща) відомі діячі Анджей Менцвель, Олжас Сулейменов, Боріс Дубін і Мирослав Попович у контексті творчості Чеслава Мілоша, чий столітній ювілей відзначається цього року, дискутуватимуть про різні цивілізаційні моделі розвитку і про те, яка з них більше пасує Україні. 
Зрештою, не обійдеться на форумі і без інших цікавих подій, зокрема, традиційного визначення найкращих книжок року. Відома сучасна польська письменниця Ольга Токарчук якось зауважила: кожна книга насправді чимось нагадує людину. Форум видавців теж працює на те, аби кожен із нас мав можливість опинитися у якнайкращому товаристві...
…Свого часу у львівському видавництві “Літопис” побачила світ знакова для вітчизняного літературо­знавства праця лауреата премії імені Соломії Павличко, заснованої Американською радою наукових товариств 2001 року, автора численних досліджень з української літератури та культурології, проректора Львівського національного університету імені Івана Франка Марії Зубрицької “Homo legens: читання як соціокультурний феномен”. Обговорюючи з Марією Зубрицькою цю подію, я, зокрема, почула від неї: “Для мене центральною проблемою була антропологічна – чи змінилася людина, яка читає (homo legens)?  Ні, не змінилося нічого: я побачила, що змінюються технології, візії, інструменти, але сам homo legens залишається сталим. Ми потребуємо читання, навіть якщо мова не про книгу, а про те, що бачимо довкола, – ми відчитуєм світ довкола себе. І найбільше благо читача і найбільша його вада, що це читання є інтимізованим простором і виключає у сприйманні синхрон. Ми дивимося на світ залежно від рівня культурної ерудиції, власної психологічної та психічної архітектоніки. І кожен з нас є унікальним, неповторним портретом  людини, яка читає”.