У Львові виступив театр із міста Злінь

В останні десятиліття львів­ська сцена стала значно відкритішою для гостей з-за кордону. Завдяки низці гастрольних виступів та театральних фестивалів тут презентували своє мистецтво артисти більшості країн Європи, навіть США чи Китаю. А от творчість чеських митців місцевій публіці оцінити практично не доводилося, хоч історично Львів завжди був тісно пов'язаний із цією країною. Відомо, що музиканти-чехи впродовж століть  у буквальному сенсі грали першу скрипку в наших оркестрах, не чужими були львів'янам і чеська література та театр.

Відродити традицію, а водночас продовжити плідний культурний обмін вдалося Львівському національному театру опери та балету ім. С.Крушельницької та Міському театру й філармонії ім. Б.Мартіну міста Злінь, що на моравських землях. Минулого року львів'яни за повного аншлагу демонстрували чехам балет "Есмеральда" та оперу "Бал-маскарад". Візитом у відповідь стала постановка мелодрами драматурга Ярослава Врхліцького на музику Зденка Фібіха "Смерть Гіподамії", що відбулася на сцені Львівської опери минулої суботи. Хоча Львівську область і Злінський край об'єднують угоди про співпрацю, культурний обмін став можливим передовсім завдяки допомозі меценатів - чеської фірми "Синот" та її дочірнього підприємства "Ройал ЛТД", що працює у Львові.

Постановка злінських мит­ців стала подією в театральному житті міста як з огляду на відродження чесько-українських культурних відносин, що відзначили й присутні на виставі директори обидвох театрів - Тадей Едер та Антонін Собек, і Генеральний консул Чеської Республіки у Львові Ладіслав Граділ, так і з огляду на високу мистецьку вартість самого спектаклю. Львів'ян не часто тішать такими модерними й водночас якісними постановками, де новаторства - доцільні й виправдані, а зв'язок із традицією - усвідомлений. Режисерові Яну Антоніну Пітінському вдалося максимально динамізувати античний сюжет мело­драми, написаної наприкінці ХІХ ст. (з трилогії Врхліцького-Фібіха найбільшу популярність здобула саме остання частина, "Смерть Гіподамії"). Причому не лише завдяки модерній сценографії, відеоряду, майстерній грі світла й тіней за майже порожнього чорного "квадрата" сценічного простору, але й передовсім завдяки усвідомленню цілісності кожного персонажа-символа.

Режисерське завдання ускладнювалося самим жанром, адже мелодрама вимагає уваги не лише до змісту слова, але й до його мелодики, ритму: декламація повинна повністю збігатися із музичним супроводом. Як зізналися журналістові "Пошти" виконавці головних ролей - Душан Сітек (Пелопс) та Гелена Чермакова (Гіподамія), чи не в цьому на початках роботи полягала особлива складність та незвичність їх завдання як драматичних акторів. Однак, не без допомоги дириґента Романа Валека, їм вдалось блискуче впоратися з ним. Вслухаючись в особливі ритми чеської мови, схоже, чимало українських глядачів зрозуміли, чому саме в цій культурі такого розвитку здобув доволі специфічний жанр мелодрами. А використання телепортивних мікрофонів дозволило тонше відтворити емоційні нюанси кожної фрази, кожного слова.

Окремо варто відзначити й напрочуд коректне музичне виконання мелодрами Симфонічним оркестром Злін­ської філармонії. Невипадково прем'єра "Смерті Гіподамії" з таким успіхом пройшла два роки тому на батьківщині та була відзначена низкою національних премій. Тож львів­ській публіці, як і торік злінській, залишилося лише шкодувати, що гості з Моравії дали на нашій сцені лише одну виставу.