Завше мав симпатію до маленьких містечок – їх ще називають смт (хто не знає – селище міського типу). З точки зору мешканців обласних центрів, це глибока і нецікава провінція. А дарма! В тих дрібних містечках – безліч цікавинок. І проживають там цікаві та активні люди, котрі будь-якому візитеру з великого міста на зауваження про провінцію знайдуть що відповісти і показати.
Старобешево – селище міського типу на південному сході Донецької області України, на правому березі ріки Кальміус. Перші п’ять будинків (а саме так перекладається з грецької слово Бешево) з’явилися в цій місцині приблизно в 1779 – 1783 роках. Поселення заснували грецькі переселенці з однойменного кримського села Бешев, розташованого біля Бахчисарая. В 1777 році, після анексії Криму Росією, за наказом Катерини Великої всіх греків півострова розселено в Приазов'ї. Поступово село посеред родючого степу розросталося, працьовиті греки, яких Російська імперія звільнила від повинностей, наживали статків. Із 1896 року, після відокремлення села Новобешево, цей населений пункт став називатися Старобешево.
Переважну більшість місцевих жителів становили так звані уруми (також відомі як греко-татари). Так тюркомовні народи називали грецьке населення мусульманських держав, переважно Османської імперії та Криму. Найцікавіше, що приазовські греки не асимілювалися, зберігши свою національну автентичність. За даними всеукраїнського перепису 2001 року, із 77516 греків Донецької області тільки 112 не вказали як рідну грецьку мову. І це, незважаючи на всі зусилля сталінської влади, за наказом якої під час “Грецької операції” в 1937 – 1938 роках винищено інтелектуальну еліту приазовських греків.
Однак місцеві греко-татари й досі розмовляють рідною мовою, співають тужливі народні пісні, а на другий день весілля кума ділить між усіма родичами “баштан” або “бохчу” – курятину й солодке печиво. Такого звичаю в інших краях немає. Під час відвідин Старобешева особисто для мене стало відкриттям, що чебуреки – виявляється, грецька національна страва, а не кавказька. Ба більше, їх потрібно вміти правильно їсти. Шматочок кожного спожитого чебурека слід залишати на тарілці, щоб наступного разу господиня знала, кому скільки їх подавати, адже чебуреки їдять лише гарячі.
А ще жителі Старобешева пишаються своєю знаменитою землячкою – Пашею Ангеліною, яка в 1933 році організувала першу в СРСР жіночу тракторну бригаду. Вона, до речі, також гречанка за національністю.
Нині Старобешево – типовий невеличкий райцентр (за даними останнього перепису, тут проживало 7 184 особи). Але й тут вирує життя. Містечко двічі приймало міжнародний фестиваль грецької культури “Мега-Йорти” імені Доната Патричі. Тут діє музей та народний грецький ансамбль “Езгіляр”. За словами заступника голови місцевої райдержадміністрації Миколи Ніколаєва, у селищі відновлюють храм, який зруйнувала радянська влада. А начальник відділу культури РДА Світлана Федорова провела екскурсію у грандіозному Центрі культури і дозвілля
ім. П. Ангеліної, де місцеві дітлахи мають можливість займатися в сучасних танцювальному залі, співочому гуртку (який має обладнану, відповідно до сучасних вимог, студію звукозапису) та цирковій студії “Кураж”. Останньою, до речі, керує відомий ще з радянських часів цирковий артист Микола Коссе.
А буквально напередодні приїзду до Старобешева групи львівських журналістів там уже вчетверте відбувся грандіозний молодіжний “Open Air”. Потанцювати нам не вдалося, але враження від куточка Греції в Україні залишилися найкращі.
Львів – Донецьк –
Старобешево – Донецьк – Львів

Прес-тур у Донецьку область організувала фінансово-промислова група “Альтком”. Особлива подяка Олені Васіній та Олені Яковлєвій