Історія цього стінопису незвичайна. Він був створений Бруно Шульцом у 1942 році на віллі “Ляндау”. В той час там мешкав німецький офіцер із сім’єю, який запросив художника-єврея розписати дитячу кімнату – невелике за розміром приміщення без вікон, схоже на комору. У післявоєнний час ці малюнки неодноразово забілювали, оскільки ніхто не знав їхньої справжньої цінності. Лише 2001 року під час чергового ремонту в будинку родини Калюжних, яка тоді мешкала у віллі “Ляндау”, стінопис випадково побачили фахівці, які й з’ясували, що ці малюнки належать Бруно Шульцу. Частина стінопису потрапила до музею Голокосту в Ізраїлі, а решту (п’ять фрагментів) у 2002 році після реставраційних робіт було передано до фондів музею “Дрогобиччина”.
“Так сталося, що мистецька спадщина Бруно Шульца довгий час перебувала в наших фондах і була недоступною для широкого загалу. Дуже приємно, що туристи приїжджають у такі невеличкі міста, як Дрогобич. Тому ми вирішили зробити ці картини доступними для туристів. Ми виставили три копії і п’ять оригінальних малярських доробків Бруно Шульца. А ще хочемо створити меморіальну кімнату митця, щоб за допомогою інтер’єру відтворити дух тієї епохи. Плануємо її відкрити наступного року до 120-ї річниці від дня народження Бруно Шульца”, – розповіла директор музею “Дрогобиччина” Алла Гладун.
Бруно Шульц жив та творив на перехресті української, польської та єврейської культур. Його часто порівнюють із М. Гоголем, Ф. Кафкою та Г. Маркесом. Ім’я видатного митця (1892 – 1942), усе життя і творчість якого пов’язані з Дрогобичем, мало відоме українцям, хоча його твори дуже популярні у всьому світі й перекладені майже всіма європейськими мовами.
У довоєнний час на місці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка була гімназія імені В. Ягелли, яку Бруно Шульц закінчив із відзнакою. Пізніше він навчався у Львівській політехніці на архітектурному відділенні, але після смерті батька через родинні нестатки був змушений залишити навчання. Деякий час працював у торгівлі, а потім викладав малювання у дрогобицькій гімназії. Сьогодні в корпусі дрогобицького педагогічного університету створено кімнату-музей митця, адже саме тут з 1924 року була майстерня, де навчав учнів малярської справи учитель гімназії Бруно Шульц.
Його літературна творчість представлена двома повістями – “Цинамонові крамниці” (1934) та “Санаторій під клепсидрою” (1937), які належать до шедеврів світової літератури. У теці під назвою “Книга бовванізму” автор зібрав кілька критичних статей, незакінчені уривки прози і близько двох сотень оригінальних малюнків. На відміну від письменників того часу, у своїй творчості Шульц утікає від песимістичного сприйняття світу та підкреслює особливе і неповторне значення кожної особистості у світі, її непересічну цінність.
Тема, що найбільш яскраво відбилася на сторінках Шульцових і прози, і графіки, – тема жінки. Жінки, що зваблює і знищує, сама присутність якої небезпечна для чоловіка. Дослідники вважають, що боротьба чоловічого і жіночого начал символізує боротьбу матеріального і духовного. Автор зумів надати еротичній темі філософського, універсального виміру.
З 1920 року Бруно Шульц як художник застосовував техніку кліше на склі – це малюнок голкою на шарі чорного желатину, що покривав скло, який згодом оброблявся, як фотографічний негатив. Шульц був єдиним відомим графіком, що використовував цей метод, обираючи його свідомо, бо знав можливості і передбачав ефект.
Загинув митець від кулі гестапівця. На місці його загибелі у 2009 році було встановлено пам’ятну плиту. Бруно Шульц прожив коротке життя, але залишив по собі дивовижну творчу спадщину.