Зоряна Занюк, керівник проектів студії “Арт-відео”, про мультфільм “Історія України в постатях: князь Олег”, кінофестиваль “Золота пектораль” та плани

Нещодавно у курортному Трускавці відбувся ІІ Міжнародний кінофестиваль “Золота пектораль”. У конкурсній програмі показали 58 фільмів із України, Росії, Грузії, Азербайджану, Куби, Латвії, Аргентини та Франції. Загалом на адресу журі фестивалю надійшло 200 стрічок. Трускавецький фестиваль зібрав увесь кінобомонд України й людей, яким не байдужий український кінематограф. Серед дванадцяти фестивальних номінацій першу премію і нагороду – “Золоту пектораль” – присвоювали і в анімації. Її здобула студія “Арт-відео” за мультфільм “Історія України в постатях: князь Олег”. Про те, чим привернула увагу авторитетного журі ця робота, як виник задум зняти мультиплікаційний фільм на тему української історії та яким шляхом рухається українська анімація, спілкуємося з керівником проектів студії “Арт-відео” Зоряною Занюк (на фото).

– Як виник задум зняти мультик про князя Олега?

– Хочемо зробити серіал, який би охоплював історію Київської Русі. Мультик про князя Олега – один із цієї серії. Ще буде перша серія,  вступна, й одинадцять – про усіх князів цієї доби.

– Історичні постаті у муль­тиках – це щось нове в українській анімації. Чи цим шля­хом уже хтось ішов до вас?

– Саме таким, мабуть, ні. Ця тема – не комерційна, тому не настільки цікава виробникам. До того ж в Україні їх мало, а от в Росії проекти про історію держави та її регіонів, життєвий шлях національних героїв, можна сказати, виготовляють “з конвеєра”. Їх фінансує держава, і вона також є замовником цієї продукції. Це не означає, що такі мульт­фільми нецікаві. Навпаки, вони зроблені на дуже високому рівні, але, оскільки за своєю тематикою вони орієнтовані на внут­рішній ринок, то з економічної точки зору високі за собівартістю та з низькою рентабельністю. У нас же не вистачило терпіння чекати на державні замовлення у своїй країні. Хочеться свої ідеї та вміння донести дітям та, зрештою, і дорослим уже сьогодні, тому знаходимо меценатів.

– Наскільки ця тема є перспективною?

– З морального, націо­нально-патріотичного, зрештою, з громадянської позиції, більш перспективних тем я не бачу!

– Ваші російські колеги уже прагнуть вийти на європейський ринок, а для цього їм потрібен універсальний герой, бо живемо ж в умовах глобалізації. У вас – мультиплікація української історії, яка, мабуть, не дуже цікавитиме європейського глядача. Ви не плануєте виходити на європейський ринок?

– Ми йдемо своїм шляхом: він не простий у нашій країні. У 2008 р. ми майже “захлиналися” у проектах, щоб встигати їх реалізовувати: працювали у вихідні, почали, крім Львова, розбудовувати студію у Києві. Криза внесла свої корективи, але не зупинила нас. Звичайно, розширення ринків – це мрії кожного виробника. На який із ринків ми вийдемо – побачимо. Я не сподівалася на таке вагоме перше визнання, як “Золота пектораль”, а от бачите – отримали цю нагороду. Це для нас було повною несподіванкою, адже брали участь у фестивалі не стільки заради перемоги, а щоб себе представити. Цю перемогу сприймаємо як аванс, як сигнал, що потрібно рухатися далі і виходити на більш серйозний рівень анімації.

– Прошу сказати, де зараз знаходите кошти на свої проекти і чи є в Україні люди, які готові на це витрачатися?

– В Україні є люди, які розуміють, що вартість грошей та патріотичне виховання майбутнього покоління – не співмірні речі. Мультфільм про князя Олега із серії “Історія України в постатях” допоміг реалізувати голова благодійного фонду “Здорова нація” Олексій Івченко. Є інші люди та комерційні структури, які підтримують наші ідеї, але ці проекти у стадії реалізації, тому не буду забігати вперед. Також ми реалізовували не один комерційний проект, наприклад, упродовж трьох років працювали з каналом ТЕТ, на замовлення Першого національного, виготовляємо рекламно-соціальні та просто рекламні мультфільми і ролики для комерційних структур, тому в історичні проекти частково інвестуємо і самі.

– Яку роль могла б відіграти анімація на ринку реклами? Ви вже маєте у цьому певний досвід – рекламу продакт-плейсмент. Що можна сказати про цей вид реклами?

– Вона вже сьогодні відіграє одну з ключових ролей: мультиплікаційна реклама завжди цікава, але більша її частина на нашому ринку – іноземного виробництва. Один із цікавих комерційних проектів, який ми реалізовували, – “Пригоди кота Викрутаса”. Ми виготовили понад 500 серій цього мульт­фільму. Проект близько двох років транслювався на каналі ТЕТ. Торговій марці він допоміг збільшити рівень лояльності на понад 40%.

– Мультиплікація сьогодні – це високе мистецтво чи вид комерційної діяльності?

– В Україні – радше мистецтво.

– Хто ще в Україні працює у цьому напрямку? Можливо, це вдалося побачити на фестивалі?

– У Трускавці таких проектів не було. Достойний мультфільм виготовила студія “Фрески” за твором Івана Франка “Лис Микита”. Я би сказала, що українська анімація робить у цьому напрямку лише перші кроки.

– Які враження від фестивалю у Трускавці?

– Ми вперше брали участь у фестивалі “Золота пектораль”, і враження дуже позитивні. У Трускавці було досить представницьке журі, і нам було важливо й цікаво почути їхню думку. Зрозуміло, що кінофестиваль лише набирає обертів. Ну, а для нас – це арена, де можна себе представити, подивитися на роботи інших і проаналізувати свої на їхньому тлі. Перегляд фільмів був поєднаний із відпочинком, розвагами. Відкриття було досить помпезним – у стилі відомих міжнародних кінофестивалів. Учасники фестивалю, почесні гості, журі проходили червоною доріжкою. Можливо, з часом “Золота пектораль” складе достойну конкуренцію “Оскару”…

– Якими новими мультиками потішить “Арт-Відео” маленьких глядачів?

– Ми працюємо над одним із найбільш масштабних своїх проектів: “Українські легенди”. Уже зараз він передбачає більше 300 серій, але певна, що це не межа, адже ми й надалі займаємося пошуковою роботою, знаходимо все нові і нові цікаві легенди, які згодом оживають у мультфільмах.