Юлія Донченко, співачка, про життя без "Гавайських гітар",  новий альбом та 11 вересня

Свого часу веселій пісеньці про тракториста підспівував чи не увесь Львів. "Гавайські гітари" Юлії Донченко та її чоловіка Андрія Партики були незмінними учасниками біль­шості музичних акцій, яких у Львові у 1990-х роках відбувалося чимало. 1999 року "Гавайські гітари" випустили альбом "Якщо є життя на тому світі", до якого, крім інших, увійшли пісні "Де море" та "Не відмовляю я тобі", які на той час уже також були хітами.

Невдовзі й пісні, і їх виконавці поступово зникли зі сцени. Андрій Партика став директором з маркетингу телекомпанії ICTV, 2006 року з'явилася інформація, що повертається в музичне життя Юлія Донченко - на цей раз під сценічним псевдонімом Максима. Відтоді вже також минуло чимало часу - лише тепер співачка наважилась продемонструвати нові роботи в рідному місті. Її концерт відбудеться 11 вересня в клубі "Пікассо".

- З чим пов'язана така тривала творча пауза між "Гавайськими гітарами" та новим сольним проектом? Що змінилося у вашому житті за ці роки?

- Вісім років тому я перебралася до Києва. Почався важкий період адаптації до шаленого ритму чужого міста. Від депресії мене рятувала лише творчість. Я написала частину пісень, в тому числі "У раю", з якої потім почався  запис альбому. Але це трапилося лише через чотири роки: в мене народилася донька і, звичайно ж, на певний час усі пріоритети змістилися в її бік. За цей час подорослішала і я, і моя музика.

- Знаю, що готуєте новий альбом. Коли плануєте його офіційний реліз?

- Зі середини вересня.

- Яку роль у роботі над новим альбомом відіграв Андрій Партика, ваш чоловік і музикант-колега з "Гавайських гітар"? Хто ще причетний до цієї роботи?

 - Андрій Партика став продюсером альбому. До співпраці він залучив Віталія Телезіна - продюсера, відомого роботою з такими музичними проектами, як "Лама", "Океан Ельзи", "Друга ріка", "Стереоліза" - тобто з найкращими гуртами в сучасній українській музиці.

- "Ми взірвемо світ любов'ю" - вже остаточна назва нового альбому? І як, прогнозуєте, відреагують на неї ваші шанувальники - давні й нові, щойно здобуті?

- Назва остаточна, вже навіть змакетована для випуску диска. За цікавим збігом обставин, наш дебютний виступ у Львові під назвою "Ми взірвемо світ любов'ю" припаде саме на 11 вересня -  день трагічних подій в Америці 2001-го. Хотілося б створити щось на противагу цій трагічній даті: якщо щось підривати, то тільки любов'ю, адже це найблагородніша і наймогут­ніша енергія у світі. А там, де її бракує, починають виникати проблеми.

- Чи на концерті в "Пікассо" звучатимуть лише нові композиції, чи програма трохи нагадуватиме й про "Гавайські гітари"?

- Ми плануємо виступити лише з новою програмою. Але клубний виступ - наживо, у ньому різне трапляється, тому не виключаємо сюрпризів.

- Що, на вашу думку, змінилося за останні роки в українському шоу-бізнесі в позитивний бік, а що, навпаки, - в негативний? Наскільки ці зміни торкнулися вас особисто, особливо зважаючи на тривалу "творчу відпустку"?

- Українська музика стала помітно якіснішою, з'явилось більше музики європейського та світового рівнів. Але через цю скерованість на Захід багато наших заспівали "по-ненашому". Коли, скажімо,  Шакіра або Хуанес співають іспанською, або Ramazzotti  і Zucchero італійською, Ванеса Параді французькою, а "Rammstein" німецькою, увесь світ слухає і сприймає їхню творчість незалежно від мови оригіналу. А в нас чомусь наразі  навпаки.

Щодо моєї творчості - це некомерційна музика, і її  не можна назвати бізнесом, навіть шоу-бізнесом. Але я пишаюся тим, що маю можливість співпрацювати з таким "крутими" (у творчому сенсі) продюсерами. Результатом наших зусиль є  потужний альбом, який, сподіваюся, слухачі незабаром гідно оцінять.