У курортному селищі завершився ІХ Міжнародний пленер живопису “Махім"

У неділю у Славському на Львівщині поважною виставкою завершився черговий – ІХ – Міжнародний пленер живопису “Махім”, який натхненно і самовіддано (захопившись свого часу ідеєю такого заходу, яку запропонували їм львівські художники Орест Манюк,  Орест Косар та Віктор Стогнут) проводять  мешканці цього селища Оксана та Дмитро Ареф’єви.

Двадцять митців із чотирьох держав – України, Польщі, Росії та Ізраїлю – цього разу протягом майже двох тижнів малювали у Славському і не тільки (подружжя Ареф’євих влаштувало художникам мандри рідними теренами), що їм  лягало на душу. Бо базова особливість пленеру у Славському (до слова, першого, вже за незалежності України, відродженого такого пленеру на Львівщині) – не строга тематичність, а свобода думки і польоту фантазії.

Як прокоментувала подію “Пошті” мистецтвознавець Олена Кіс-Федорук, мова про пленер, який засвідчує справді вагому річ – ті погляди на мистецтво, які існували у ХХ столітті, сьогодні вже не актуальні. Творці  зараз прагнуть не стільки голих експериментів із формою, скільки використання здобутків усіх  часів, якими може похвалитися історія як вітчизняного, так і світового мистецтва. Інакше кажучи, йдеться про новий пленеризм, коли на перший план виходить не об’єкт змальовування, а душа творця, його самовияв – те нове, що, вочевидь, і буде рухати новим мистецтвом. “Тобто перед художниками стояло завдання, – наголошувала Олена Кіс-Федорук, – малювати аж ніяк не пейзажі, а в польових умовах усе, що їм тієї чи іншої миті хотілося, – жанрові сценки, портрети або й щось фантазійне. І така цілковита свобода вибору розкриває творчі можливості художника якнайкраще”.

Що цікаво, пленер, який починався у 2007 році як такий, що відбуватиметься принаймні раз на рік, сьогодні настільки набрав обертів, що став сезонним – кожна пора року відтепер цільово збирає талановитих творців, даючи їм чудову нагоду не тільки відчути зимовий, весняний, літній чи осінній дух Карпат, а й перезнайомитися, творчо позмагатися, зіставити різні мистецькі погляди та різні уподобання.

“Мене іноді запитують, а для чого це нам, – ділиться думками з “Поштою” Оксана Ареф’єва. –  Не вагаючись, відповідаю: для того, щоб рідне Славське перетворилося у справді вагомий культурно-мистецький центр. Сьогодні можу стверджувати, що це нам вдається. Адже туристи відтепер цікавляться нашим селищем не лише у зимовий та літній сезони, а й в інші. На пленери потягнулися не тільки творці, а й усі зацікавлені, які приїжджають особисто познайомитися з художниками, можливо, придбати їхні роботи або й просто поспілкуватися. Те, що починалося для нашої родини як хобі, відтепер є невід’ємним і від бізнесу, і від стратегії розвитку регіону”.

А від себе додамо, це приклад, що окрема людина і справді може дуже й дуже багато. До речі, на пропозицію голови львівського осередку Спілки художників України восени ретроспективну виставку результатів пленерів у Славському можна буде оглянути й у Львові.