У Львові виступив все­світньо відомий музикант Борис Блох

Один із найцікавіших піаністів сучасності Борис Блох днями знову виступив у Львові в межах Тридцятого міжнародного фестивалю музичного мистецтва “Віртуози”. Нагадаємо, це вже не вперше все­світньо відомий музикант приїжджає з концертом до нашого міста.

Хоч уродженець Одеси Борис Блох уже майже чотири десятки років живе за кордоном, він усе ще блискуче володіє українською і з особливим задоволенням виступає у рідній країні. Навіть на афіші свого часу просив писати “Україна – Німеччина”, хоча насправді вже давно є громадянином США, а викладає в  Університеті мистецтв “Фолькванг” у німецькому Ессені. Серед його учнів – і львів’янин Яромир Боженко. А галицькій публіці кожна зустріч із Борисом Блохом запам’ятовується передовсім багатогранними діалогами з фортепіано. Не зрадив собі музикант і цього разу, представивши яскраву програму: присвячена найбільшому цьогорічному ювіляру Ференцу Лісту (200 років від дня народження), вона включала ще й твори Доменіко Скарлатті та Людвіга ван Бетховена.  Доволі несподіваний вибір одного із найкращих, за свідченням авторитетних західноєвропейських критиків, лістіанців Європи, лауреата Золотої медалі Міжнародного товариства Ліста у Відні, став зрозумілим слухачам уже із першими філігранними звучаннями скарлаттієвських сонат. Піаністу вдалося продемонструвати неперервний і багатоманітний, водночас динамічний розвиток клавірного мистецтва від доби бароко через класицизм (Соната №18 Людвіга ван Бетховена) до лістівських вершин, яким був присвячений другий відділ концерту.

Трактування кожного композитора і кожного твору Борисом Блохом – дискусійне, неоднозначне, але водночас художньо досконале й у цьому переконливе. Мабуть, не одного представника “старої дати” в залі подивував незмірно романтичний Скарлатті й далекий від звичного філософування Бетховен. “Як шампанське!” – захоплено ділився враженнями після концерту один відомий львівський фортепіанний педагог. Не залишив байдужими соліст і справжніх лістіанців, подарувавши концептуально виважену, продуману від першої до останньої ноти програму від “Заметілі” (із “Трансцедентних етюдів”) аж до “Тарантелли” із “Років мандрівок”. Руйнуючи всі стереотипи, піаніст виявляв особливу делікатність там, де середньої руки ремісники вважають своїм обов’язком буквально молотити клавіатуру, і змушував львівський “Стейнвей” звучати як цілий оркестр – зрештою, цілковито в дусі лістівських ідей – у фрагментах, які ми звикли трактувати як найбільш “піаністичні”.

Слухаючи гру талановитого гостя, мимоволі пригадалася оцінка, яку свого часу дав йому один із найславетніших колег Аркадій Володос: “Ще ніколи не вдавалося піаністу так співати на фортепіано, як Борис Блох. Далекий від будь-якого французького кітчу, він вичакловує атмосферу, яка не повинна закінчуватися ніколи! І той, хто не почув Бориса Блоха, дуже багато втратив!”

Тож ті, хто цього року не потрапив на “віртуозний” під кожним оглядом концерт, можуть лише позаздрити львів’янам, яким поталанило більше. І чекати наступного року: піаніст уже пообіцяв приїхати до нашого міста надовше.