Топ-5 подій березня

Перший місяць весни активізував культурне життя міста. Тож пропонуємо підбити культурні підсумки березня і пригадати, чим він запам’ятався шанувальникам високого та не дуже мистецтва.

Виставка місяця

Виставка “Ремінісценції” у Національному музеї у Львові народного художника України, завідувача кафедри монументально-декоративного живопису Львівської національної академії мистецтв і культуролога в одній особі Любомира Медвідя, приурочена його 70-літтю, вкотре порушила облюбовану художником тему – блудного сина – вічного подорожнього, що помиляється, шукає, падає і знов підводиться, щоб іти далі. Але Медвідь не був би Медвідем, коли б щоразу не пропонував до її висвітлення цікаві й несподівані творчі рішення, за якими не штучна, не вимучена, а природна, прониклива малярська мова, глибока ерудиція, його  власні помилки і його вагання.  “Життя багате комбінаціями і затіями, – каже художник. –  Кожна людина у цій грі вимушена робити власний вирішальний вибір. Порозумітися з мистецтвом у цьому виборі, як на мене, є щось важливе, навіть необхідне”. Як для художника, так і для нас з вами…

Прем’єра місяця

Наприкінці березня Львівський академічний театр імені Леся Курбаса представив глядачам прем’єру – виставу “Лісова пісня” за Лесею Українкою у постановці художнього керівника Театрального центру НаУКМА і режисера Національного драматичного театру імені І. Франка Андрія Приходька. Попри те, що в такий спосіб театр вирішив відзначити 140-ліття від дня народження Лесі Українки, йдеться про постановку, яка злободенна, вочевидь, як жодна інша. Адже мова не про солодкаву історію кохання хлопця і дівчини, а про історія зради своєї крові. Словами режисера – історію про те, чому країна козаків стає країною “голубих”. Інакше кажучи, “Лісова пісня” курбасівців – дуже складний мікс про людські метаморфози, пов’язаний з глибокою національною традицією, зі співом, інтелектом та ритуалом. А працював над виставою Андрій Приходько не сам, а спільно з музичним режисером дійства, в минулому актрисою театру імені Леся Курбаса, а нині знаною етно-джазовою співачкою, музикантом та етнологом (що мешкає в Німеччині) Мар’яною Садовською та за фінансової підтримки Благодійного фонду Рината Ахметова “Розвиток України”.

Фільми місяця

Післяоскарівський березень виявився багатим на добре кіно. Зокрема, у прокат вийшов “Червоний капелюшок” – нова робота від режисера першої частини “Сутінок” Кетрін Гардвік. Озброївшись казкою Шарля Перро і бюджетом у 42 млн доларів, режисер вирішила показати глядачам зовсім нову історію про дівчинку в червоному капелюшку – майже готичну, але так само з незмінними пиріжками, вовком і бабусею. У головних ролях ми побачили Аманду Сайфред, Гарі Олдмена, Біллі Берка та Шайло Фернандеза.

А що можна створити із бюджетом у 50 млн доларів? Три частини “Король говорить!” або дві частини “Соціальної мережі”. Проте автори комедії “Прибулець Павло” обмежилися лише однією стрічкою. Для українських глядачів найприємнішим став дубляж і, зокрема, голос прибульця Павла – він заговорив голосом свого побратима Альфа (Євген Малуха).

А от Джонні Деппа, гонорар якого, мабуть, був найбільшою частиною видатків для авторів мульт­фільму “Ранго”, глядачі не почують. Це не страшно, адже в історії про ящірку в пустелі і без Деппа було на що подивитися.

Не образив березень і шанувальників авторського кіно: досі в прокаті лауреат Канн та оскарівський номінант – “Б’ютифул”, стрічка Алехандро Гонсалеса Іньярріту із Хав’єром Бардемом у головній ролі та абсолютний оскарівський переможець – “Король говорить!” із Коліном Фертом. Приємними були і вечори французького кіно, які у квітні розцвітуть “Французькою весною”.

Візити місяця

У березні у Львові та в Дрогобичі гостював письменник Василь Шкляр. Зустріч із літератором у ЛНУ транслювали на площу біля пам’ятника Іванові Франку, що красномовно свідчить: відмова від Шевченківської премії лише додала авторові “Чорного Ворона” направду всенародної популярності. Львів’янам Шкляр розповів, що активно збирає кошти на екранізацію своєї книги й розмірковує, кого запросити в режисери – Єжи Гоффмана чи Мела Гібсона.

Неабиякий ажіотаж викликав у нашому місті і концерт культового російського тенора Дмітрія Хворостовського. Попри високу вартість квитків, яка сягала й 1200 грн, їх розкупили задовго до приїзду співака. У Львові Хворостовський представив годинну програму в супроводі свого незмінного концертмейстера Іварі Іллі, в якій прозвучали як російській романси, так і оперні арії.
Розчарування місяця

Анонсовані й давно очікувані, причому як виконавцями, так і львівською публікою, гастролі Харківського національного академічного театру опери та балету ім. Миколи Лисенка не викликали сподіваного естетичного задоволення. Постановку класичної російської опери О.Бородіна “Князь Ігор”, яку привезли харків’яни, при найщирішому бажанні не можна було назвати вдалою. Соц­реалістичність режисури, незлагоджений ансамбль та комізм зовсім некомічних за сюжетом персонажів компенсували лише вдалі виконавці другорядних ролей.