У Токіо популяризують великого українця

У Токіо побачив світ “Записник віршів та малюнків Давида Бурлюка”. Для українців це цікаво передовсім через те, що мова про художника, якого називають “батьком російського футурзиму”, але який виводив свій родовід від українських козаків, ніколи не зрікався української культури, намалював багато картин на козацьку тематику й завжди наголошував: “Я – український козак”.

Інша річ, що Україна довгий час художника не визнавала, оскільки він – ще за Хрущова побувавши в нашій тоді соціалістичній державі – сказав в інтерв’ю західним мас-медіа про ситуацію тут: “Якщо це – комунізм, то що ж таке пекло?”.

Львівський дослідник-мистецтвознавець Олесь Нога (та й не тільки він) нині підкреслює: “Якби не Бурлюк, мистецтва світового авангарду в такому вигляді, в якому його знаємо, не було би. Людина, яка, можливо, менше працювала, ніж Василь Кандінський, Пабло Пікассо чи ще хтось (бо море часу та грошей тратив на те, щоб організувати виставки своїм товаришам), Бурлюк був одним із тих, хто творив напрямок скульптоживопису разом з Архипенком, Татліним, іншими художниками. Та й загалом він і Василь Кандінський стали родоначальниками абстракціонізму, тільки до створення абстракції Кандінський ішов теоретичним шляхом, а Бурлюк – через український народний декоративізм”.

В основу видання “Записник віршів та малюнків Давида Бурлюка” (упорядник та перекладач Акіра Судзукі) лягли копії матеріалів у вигляді нотатника під англомовною назвою “Митець і поет Давид Бурлюк”, що їх свого часу Акіра Судзукі дістав від онуки поета Мері-Клер Бурлюк-Холт з Канади. Також він збагатив книгу майже десятком унікальних світлин Давида Бурлюка і його родини (що раніше ніде не публікувалися) у колі японських друзів та кольоровими репродукціями окремих олійних творів Бурлюка-художника, що їх він створив у Країні вранішнього сонця. А дослідники стверджують, що за два роки перебування в Японії у 1920 – 1922 роках Давид Бурлюк намалював майже 450 полотен.