Затримання екс-голови, а нині депутата Верховної Ради Криму від Партії регіонів Анатолія Гриценка демонструє, що влада карає не лише опозиціонерів, своїх попередників, але й порушників закону зі свого табору. 21 січня прокуратура Криму порушила проти Анатолія Гриценка кримінальну справу за статтею 365 (перевищення влади або службових повноважень).
Як повідомляє “Дзеркало тижня”, прокуратура Криму сьогодні, 27 січня, висуне звинувачення Анатолію Грищенку, а суд центрального району Сімферополя також обере йому запобіжний захід. Прокуратура буде наполягати на утриманні під вартою. За словами прокурора Криму Степана Молицького, є інформація про те, що слідству можуть чинити перешкоди в розслідуванні кримінальної справи щодо Гриценка.

Як повідомляє прес-служба Ген­прокуратури, Гриценко підозрюється в тому, що будучи головою Ленінської районної державної адміністрації Криму (обіймав цю посаду у 2001 – 2005 роках), перевищивши службові повноваження, вчинив дії, спрямовані на протиправне вилучення земель із користування військового радгоспу “Азовський” площею понад 4,8 тис. га.
Як раніше повідомляли ЗМІ, між екс-спікером Верховної Ради Криму Анатолієм Гриценком та новопризначеним на його посаду Василем Джарти неодноразово були конфлікти. Зокрема, Джарти часто заявляв, що Гриценко не може  очолювати Ленінську районну організацію Партії регіонів у зв’язку з переходом на роботу в Херсонську область.

Глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін каже, що правоохоронні органи висунули обвинувачення в корупції проти 360 чиновників чинної влади.

“Серед них Богдан Преснер, у чинному уряді заступник міністра охорони навколишнього середовища, потім – голова Держкомцін Тетяна Рудь, також представник цього керівництва. Боротьба з корупцією у нас завжди тривала, ніколи не зупинялася. Інша справа, що тепер вона активізувалася і взята на особистий контроль Президентом і генеральним прокурором”, – зазначає речник ГПУ Юрій Бойченко.

Звичайно, що практично проти кожного українського посадовця можна “накопати” компромату – була б лише воля і вказівка зверху. У цьому сенсі Гриценко не став винятком. Але в цьому випадку діє ще одне правило: бий своїх, щоб чужі боялися. Таким чином влада намагається довести міжнародній спільноті, що політичних репресій в Україні не існує.