Сьогодні – 10-та річниця вбивства Георгія Ґонґадзе

Те, що п’ять років марно намагалася зробити минула влада, довершить влада теперішня. Йдеться про розкриття вбивства журналіста.

13 вересня, напередодні 10-х роковин зникнення Ґонґадзе, стало відомо про завершення досудового слідства у справі Олексія Пукача. Згідно з постановою Генеральної прокуратури України, Олексій Пукач був виконавцем убивства Георгія Ґонґадзе, а його замовником – нині покійний міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко.

Про це “Українській правді” заявив прес-секретар Генпрокуратури Юрій Бойченко, коментуючи результати досудового слідства у справі щодо вбивства журналіста Олексієм Пукачем. “Оскільки він (Кравченко – “Пошта”) на сьогоднішній день уже покійний, значить, буде щодо нього припинений судовий розгляд у зв’язку з його смертю”, – зазначив він.

“Можливо, в ході суду будуть встановлені нові факти. Можливо, встановлені нові факти вплинуть на рішення суду”, – заявив Бойченко. На його думку, розгляд справи в суді буде відкритим, “за участі громадськості й журналістів”. Окрім того, прес-служба Генпрокуратури повідомила, що з 15 вересня цього року мати загиблого журналіста, дружина та їх адвокат можуть почати ознайомлення з матеріалами справи.

Тим часом представник вдови Георгія Ґонґадзе Мирослави Валентина Теличенко не довіряє висновкам слідства щодо замовників убивства. Про це вона заявила BBC, коментуючи інформацію про завершення слідства у справі Олексія Пукача, за висновком якого, Пукач був свідомим виконавцем убивства Ґонґадзе, а єдиним замовником був померлий екс-голова МВС Юрій Кравченко.

“Поки що у мене запитань більше, ніж відповідей, – сказала Валентина Теличенко. – Щоб я повірила, що було саме так, я повинна побачити прямі докази на користь такої версії. Звичайно, важко робити якісь висновки раніше, ніж я ознайомлюся зі всіма матеріалами справи”.

“Але та констатація, що міститься у оприлюдненій постанові, викликає в мене недовіру. Те, що Кравченка назвали замовником, означає, що замовників не назвали”, – заявила адвокат Мирослави Ґонґадзе.

Валентина Теличенко пояснила: “По-перше, ніяких особистих мотивів, щоб убивати журналіста Ґонґадзе, у Кравченка я не бачу. Мали б бути якісь інші мотиви. Їх треба теж відслідковувати і доводити. З іншого боку, є ще купа логічних ланцюжків, які для мене поки що залишаються розірваними. Тому робити висновки раніше, ніж я ознайомлюсь із матеріалами справи, я не поспішаю. Але запитань дуже багато”.

“Крім того, хочу впевнитися, що з’ясовані інші суттєві обставини. Якщо вони не з’ясовані, я змушена буду заявляти клопотання про проведення додаткових слідчих дій і з’ясування інших обставин”, – наголосила адвокат.
Валентина Теличенко також заперечила те, що Олексій Пукач і спікер Верховної Ради Володимир Литвин могли домовитися на очній ставці: “Можуть бути домовленості лише між Пукачем і представниками влади”.

“З одного боку, Пукач дуже не хоче мати покаранням довічне ув’язнення. З іншого боку, я не виключаю, що влада хоче мати свідчення Пукача саме такі, а не інакші, – сказала Теличенко. – Те, що Литвин “на гачку” зараз, – це правда. Уже багато років цю справу політики використовують для шантажу один одного та для політичних спекуляцій. Одна з причин затримки у слідства – це саме бажання політиків використовувати цю справу для політичних дивідендів”.

При цьому Теличенко не бачить обставин, які могли б пом’якшити вирок Пукачу, і вважає, що він заслуговує на довічне ув’язнення.

Водночас, на її думку, було б наївно вважати, що справедливість у цій справі встановлена, винуватці покарані й на цьому справу убивства Георгія Ґонґадзе можна закрити.

Очевидно, правди українці не дізнаються вже ніколи. Якось не віриться в те, що операцію з убивства журналіста самостійно спланували міністр МВС Юрій Кравченко і начальник Департаменту зовнішнього спостереження Олексій Пукач. Вони просто не мали для цього ніяких мотивів. Радше ці люди були виконавцями, а не замовниками. То звідки ж тягнуться нитки у цій хитросплетеній слідством ГПУ павутині? Знову ж таки сам по собі напрошується висновок про причетність до справи Президента Леоніда Кучми і тодішнього голови Адміністрації Президента Володимира Литвина. Однак їхня причетність до убивства журналіста так і не була доведена ані за попередньої, ані за теперішньої влади.