Доки рашистський диктатор традиційно «танцював на кістках» на параді в москві, в Будапешті його вірний союзник Віктор Орбан вчергове відмовився перекрити державі-окупанту потік нафтових прибутків. У понеділок, 9 травня, президентка Європейської комісії (ЄК) Урсула фон дер Ляєн особисто прибула до Угорщини, щоб укотре спробувати переконати місцевого прем’єра Орбана долучитися до нафтового ембарго Європейського Союзу (ЄС) проти росії. Давній приятель путіна вкотре відмовив. 

Дипломатичною мовою результат перемовин прозвучав як «досягнення певного прогресу». «Дискусія з прем’єром Віктором Орбаном допомогла прояснити питання, пов’язані із санкціями та енергетичною безпекою. Ми досягли прогресу, але ще потрібна подальша робота. Я скликатиму відеоконференцію з регіональними гравцями щодо посилення регіональної співпраці в сфері нафтової інфраструктури», - повідомила Урсула фон дер Ляєн.

Нагадаємо, що ЄК ще минулого тижня представила країнам-членам ЄС проєкт шостого пакета санкцій проти росії, який передбачає, зокрема, поступову заборону імпорту російської нафти протягом шести-восьми місяців. Але в представленому проєкті відразу намалювалися дірки. Були передбачені винятки для Чехії, Словаччини та Угорщини, що дуже сильно залежать від імпорту російської нафти. Прага могла б запровадити ембарго з липня 2024 року, а Будапешт і Братислава - із 2025-ого. 

За даними національного статистичного агентства Чехії, в 2021 році близько половина всієї нафти, яку було спожито країною, надходила з росії. В Угорщині частка російської сировини становить приблизно 65%, для Словаччини, за інформацією національного оператора Transpetrol, росія є єдиним джерелом сирої нафти.

Насправді варіанти позбутися залежності від поставок з країни-агресора існують. Так, у Празі заявили, що заміною купівлі російської нафти можуть бути розширення постачання нафтопроводом TAL, який проходить з італійського Трієста. «Це дуже важливо, якщо ми хочемо ввести ембарго, щоб гарантувати, що громадянам і компаніям буде достатньо нафти… Посилення пропускної спроможності нафтопроводу є ключем до зняття залежності від російської нафти», - заявив прем’єр-міністр Чехії Петр Фіала. За його словами, це найпростіший шлях знайти заміну російській нафті. «TAL вирішив би наші проблеми. Однак для цього потрібна готовність нарощувати потужності від країн, які беруть участь у трубопроводі TAL, тобто Італії, Австрії та Німеччини», – додав він.

У Братиславі наразі не озвучили ймовірних варіантів заміни, але наголосили, що готові долучитися до запропонованого Євросоюзом ембарго на російські енергоносії. «Але нам так чи інакше знадобиться трирічний перехідний період», - заявив Річард Сулік, віце-прем’єр та міністр економіки Словаччини.

Натомість Будапешт уперся, мов той віслюк. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не полінувався написати листа очільниці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн, в якому назвав прийняття шостого пакета санкцій ЄС проти росії «історичною помилкою». «Ця пропозиція Європейської комісії рівносильна атомній бомбі, скинутій на угорську економіку. Угорщина готова вести переговори, якщо побачить нову пропозицію, яка відповідатиме інтересам країни», - зазначив Орбан. 

Заодно угорський прем’єр за старою звичкою спробував вициганити в ЄС грошей. Орбан заявив, що Угорщині потрібні величезні інвестиції в нафтопереробні заводи і трубопроводи, щоб мати можливість трансформувати свою нинішню систему, яка приблизно на 65% покладається на російську нафту. «Ми точно знаємо, що нам потрібно, перш за все, нам потрібно щонайменше п’ять років та мільярди євро, щоб завершити весь цей процес. Рік-півтора року ні на що не вистачить», – заявив він. 

Пісеньку шефа радо підхопив й одіозний Петер Сійярто, міністр закордонних справ Угорщини. Напередодні візиту до Будапешта очільниці Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн у понеділок, 9 травня, Сійярто вкотре заявив, що його країна не змінить свою позицію щодо нафтового ембарго проти росії, «незважаючи на всі запропоновані Європейською комісією поступки». 

За даними Євростату, минулого року ЄС імпортував з росії сирої нафти та нафтопродуктів на 71 млрд євро, натомість природнього газу – лише на 18 мільярдів. Для росії ринок Євросоюзу є ключовим - туди йде більше половини її нафтового експорту. 

«Це 2,2 млн барелів на день сирої нафти та ще 1,2 млн барелів на день нафтопродуктів. За 2,5 місяці «спецоперації» ЄС заплатив росії понад 50 млрд євро, з них - 20 млрд євро за нафту та понад 30 млрд євро за газ», - написав у блозі на сайті nv.ua Анатолій Амелін, співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future. «Це є важливим джерелом доходів для російської держави та дозволяє кремлю фінансувати війну проти України», - цитує Німецька хвиля Ґунтрама Вольффа, директора аналітичного центру Bruegel (Брюссель).

Очевидно, що без надприбутків від продажу нафти та газу путін навряд чи зважився б на війну проти України. Причому систему енергозалежності Європи він вибудовував уже давно. «В чому точно не прорахувався путін – так це у створенні моделі енергетичної залежності європейців від російського газу та нафти. Про небезпеку цієї моделі говорили десятиліттями – і все марно. Напередодні війни з Україною «Газпром» провів «показові виступи» в Європі, коли не став закачувати додаткові обсяги газу до сховищ – і ціни на газ на біржах злетіли до небес. Тепер такі країни, як Німеччина чи Італія, не можуть швидко відмовитися від російського газу та нафти. І в результаті, незважаючи на всі санкції, путін має достатньо коштів на підтримку хоч би відносної соціальної стабільності. І на війну. На ту саму армію. І той самий флот. Ні, зовсім не вони тепер головні союзники путінської росії. А нафта і газ», - написав у блозі на Радіо Свобода відомий журналіст і політичний коментатор Віталій Портников.

У неділю, 8 травня, лідери країн G7 після онлайн-зустрічі з президентом Володимиром Зеленським пообіцяли запровадити нафтове ембарґо на російську нафту, поступово відмовляючись від поставок якомога швидше. Але рішення G7 не є обов’язковим для членів Євросоюзу, де всі рішення, як відомо, повинні ухвалюватися одноголосно. «Так чи інакше, поетапне ембарго на російську нафту має бути консолідованим рішенням всіх країн ЄС. І, звичайно, без підтримки США, без розуміння того, як замістити російську нафту, це рішення неможливо було б прийняти. Нам знадобилося більше місяця на переконання і роботу з різними постачальниками і політиками для того, щоб вони дійшли нарешті цієї згоди. Хоча водночас я дуже скептична щодо того, що це ембарго може бути миттєвим», - написала в блозі на сайті nv.ua Лана Зеркаль, радниця голови правління НАК «Нафтогаз України», ексзаступниця міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції.

Наразі лише одне «ні» від Угорщини, на жаль, блокує запровадження шостого пакету санкцій в цілому. Залишається сподіватися, що європейські лідери таки знайдуть аргументи, щоб переконати Віктора Орбана долучитися до спільного рішення. 

- Ми сподіваємось на якнайшвидше ухвалення шостого пакета санкцій проти росії, знаємо, що тривають складні дискусії. Важливо, щоб Європейський Союз зберіг єдність та запровадив ембарго на імпорт нафти, це матиме потужний вплив на агресора. Також закликаємо ЄС до швидкого розгляду наступних пакетів санкцій, включаючи повне ембарго на імпорт енергоносіїв, в тому числі газу. Ми маємо позбавити агресора можливості фінансувати цей тероризм, цю жахливу війну.

- Нам добре відомо, що ключовим проблемним питанням є запровадження нафтового ембарго. Деякі країни виступають або проти запровадження, або щоб їх звільнили від цього на певний час. Серед цих країн є й ті, які багато зробили для України, і ми розуміємо їхню ситуацію. Але є там країна, яка торпедує весь пакет санкцій через тему нафтового ембарго, щоб зберегти відносини з росією. Незалежно від того, про яку країну йдеться, сама ідея про те, щоб відкласти нафтове ембарго – вона помилкова. Через це Україні доведеться заплатити ще більшу ціну заради перемоги над країною-окупантом.