Військово-транспортні літаки з російськими триколорами, з яких вивантажуються десантники та бойова техніка. Захоплення стратегічних об’єктів і «наведення конституційного ладу» на прохання «легітимного» президента. Все це на початку цього року пережив Казахстан. Усе це могло трапитися в Україні на початку 2014-го.

Тоді українці згуртувалися і довели всьому світу, що гасло «Воля понад усе» – це про нас. Казахи свою свободу захистити не зуміли. Причин багато, але важливим є результат – кремлівський диктатор зробив ще один крок до втілення своєї божевільної мрії: відродження СРСР. Події у, здавалося б, далекому Казахстані вплинуть і на Україну.

Масові акції протесту розпочалися 2 січня через різке зростання цін на зріджений газ. Дуже швидко казахи перейшли від економічних вимог до політичних: відставка уряду, введення демократичних змін, усунення від влади людей з оточення «вічного» президента Нурсултана Назарбаєва (Він примудрився правити країною цілих 29 років, навіть пішовши у відставку в березні 2019-го, залишався сірим кардиналом, контролюючи всі гілки влади. – «Львівська Пошта»).

Попервах його наступник Касим-Жомарт Токаєв відверто розгубився і навіть пішов на поступки, відправивши у відставку прем’єра. По всій країні збиралися велелюдні мітинги, частина силовиків стала на бік протестувальників. Але риторика влади швидко змінилася – учасники протестів стали «терористами», Токаєв почав на всі боки розказувати байки про «зовнішню агресію», «підготовлених за кордоном бойовиків» та інші нісенітниці.

Судячи з усього, шпаргалки йому писали в Кремлі, адже саме Російська Федерація (РФ) зрештою отримала найбільший зиск від подій у Казахстані. Токаєва фактично змусили офіційно звернутися до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) з проханням ввести війська «для відновлення конституційного ладу». На казахстанських летовищах почали приземлятися військово-транспортні літаки з підрозділами РФ, Білорусі, Вірменії, Киргизстану та Таджикистану. Основу контингенту, який облудно назвали «миротворчим», склали російські десантники. 

Протести швидко придушили. Кількість арештованих перевищила 10 тисяч осіб, скільки загинуло – невідомо, влада Казахстану постійно змінює дані, але, зважаючи на наказ «стріляти без попередження», лік йде на сотні. Від сьогодні, 13 січня, війська ОДКБ почнуть залишати країну. Своє завдання вони виконали – Путін продемонстрував, що вважає пострадянський простір своєю «пісочницею» і готовий вдатися до сили, якщо хтось зазіхне на його «пасочки».

Міністерство закордонних справ (МЗС) України заявило, що серед постраждалих або затриманих у Казахстані українців немає. «Близько 150 громадян звернулися до українського посольства по допомогу щодо повернення на батьківщину. Водночас, у зв’язку із поступовою стабілізацією безпекової ситуації, частина співвітчизників повідомила про зміни своїх планів і вирішила залишатися на території Казахстану», – повідомив Олег Ніколенко, речник МЗС.

Він зазначив, що міжнародне авіасполучення із Нур-Султаном повністю відновлене, за винятком деяких рейсів європейських авіакомпаній. На 13 і 16 січня заплановані регулярні рейси до Києва, якими можуть скористатися українські громадяни. Також відновлюється транспортне сполучення, зокрема залізничне, між великими казахстанськими містами.

«Українське посольство домовилося із казахстанською залізницею про можливість придбання групових квитків для громадян України, які висловлять бажання прибути до Нур-Султана для подальшого вильоту до Києва. Дипломати також домовилися з авіакомпанією Air Astana про можливість безкоштовного перебронювання квитків на скасовані рейси з Алмати на нові рейси із Нур-Султана», – повідомив Олег Ніколенко.

На перший погляд, Казахстан посідає порівняно незначне за обсягом місце в структурі українських імпорту та експорту. Згідно з даними Держстату, за 10 місяців 2021 року експорт до Казахстану склав 0,6% від загального обсягу, імпорт дещо більший – 1,1%. У грошовому вираженні це 353,8 млн USD експорту та 627,5 млн USD імпорту.

Проте за підрахунками UA-Energy, Казахстан є четвертим найбільшим постачальником нафтопродуктів до України – після РФ, Білорусі та Литви. Головна позиція – зріджений газ, який використовується як автомобільне пальне (LPG). За підсумками 2021 року, на казахстанських постачальників припало близько 27% українського споживання LPG, а в останні кілька місяців перед новим роком цей показник сягав 33%.

«Казахстан завжди був основною альтернативою Російській Федерації та Білорусі, а сьогодні казахстанський канал потрапив під загрозу перекриття, що може порушити крихкий баланс українського ринку LPG. Тепер трейдери займуть вичікувальну позицію, а в разі припинення або скорочення відвантажень газу з Казахстану зростання цін буде практично неминучим», – розповів українській службі BBC Артем Куюн, аналітик «Консалтингової групи А-95».

Причому ціни на LPG росли як на дріжджах ще до подій в Казахстані. Якщо на початку 2021 року ціна становила в середньому 13,3 грн за літр, то зараз – 18-19 грн.

Останніми роками українці масово переходять на автомобілі з газобалонним обладнанням (ГБО). За даними МВС, щороку в країні реєструється понад 100 тис. транспортних засобів зі встановленим ГБО. При цьому темпи приросту високі – на рівні 40%. За останні дев’ять років ринок LPG в Україні збільшився більш ніж удвічі. Якщо у 2012 році обсяг споживання цього виду пального становив 818 тис. т, то у 2021-ому перевищив 2 млн т.

Наступна позиція – вугілля. Підготовку до цьогорічного опалювального сезону Зе-влада примудрилася повністю провалити. У результаті запаси вугілля на українських теплоелектроцентралях (ТЕЦ) та електростанціях виявилися вчетверо меншими за норму. В жовтні минулого року Казахстан став основним постачальником імпортного вугілля для єдиної в країні державної енергогенеруючої компанії «Центренерго». За інформацією Германа Галущенка, міністра енергетики України, «Центренерго» має контракт на 660 тис. т казахстанського вугілля, яке повинно надійти упродовж осінньо-зимового періоду.

Контракти є, але вугілля немає. РФ заблокувала постачання, мотивуючи це тим, що російські компанії, які віддають в оренду казахам залізничні вагони, є в списку санкцій РНБО. Раніше надія на розв’язання цієї проблеми ще залишалася. Зокрема, йшлося про маршрут: Середня Азія – поромна переправа через Каспійське море – Закавказзя – Чорне море – Одеса. Зараз перспективи вкрай похмурі. «Українцям не варто чекати на казахстанське вугілля. Воно тепер в одній упряжці з газом від «Газпрому», – вважає Сергій Фурса, інвестиційний банкір.

Також не варто забувати, що на Казахстан припадає 40% світового видобутку урану, який необхідний для виробництва тепловидільних елементів (ТВЕЛ) для реакторів атомних електростанцій (АЕС). Після закриття Чорнобильської АЕС в Україні залишились в експлуатації чотири станції: Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська, на яких працює 15 ядерних енергетичних установок. Вони забезпечують приблизно 25% загальнодержавного енергобалансу, а в критичні зимові періоди на частку АЕС припадає понад 40% виробленої електроенергії.

З одного боку, Україні ніби й не варто турбуватися. «Нам урановий концентрат не потрібен – ми отримуємо тепловидільні елементи за контрактом від російської компанії ТВЕЛ. Крім того, «Енергоатом» має запас ядерного пального на півтора року», – пояснив Геннадій Рябцев, директор спеціальних проєктів НТЦ «Психея». З другого боку, події в Казахстані вже призвели до стрибка цін на уран на світових біржах, що позначиться на вартості ТВЕЛів.

«Участь Російської Федерації у придушенні заворушень у Казахстані може посилити її позиції в цій країні й негативно позначитися на постачанні енергоносіїв з Казахстану до України. Якщо Москва здійснить вплив на Нур-Султан та Мінськ щодо постачання нафтопродуктів в Україну, у нас будуть суттєві проблеми, які полягатимуть в необхідності пошуків нових джерел постачання, які можуть виявитися дорожчими», – розповів Андріан Прокіп, експерт програми «Енергетика» Українського інституту майбутнього, під час круглого столу в Києві на тему «Наслідки Казахстану: чи справді Україна отримала передишку в протистоянні з РФ».

Щоправда, не все в цій ситуації залежить від Кремля. Багато що може змінитися від позиції, яку займе Китай. «Можливі два варіанти: перший – якщо після придушення протестів Російська Федерація вийде з Казахстану (що менш імовірно), тоді все буде, як раніше. Другий варіант розвитку подій – якщо «під шумок» Російська Федерація де-факто окупує Казахстан, то почне керувати вентилями на свій смак (тобто на шкоду всім іншим сторонам), але тут невідомо, як поводитиме себе Пекін. Щодо структури експорту з Казахстану, зокрема в КНР, інформацію знайти складно. Якщо частка Пекіна велика, він може увійти в процес і завадити Російській Федерації маніпулювати потоками нафти і газу», – пояснив інтернет-ресурсу kosatka.media Антон Зоркін, керівник сектору «Енергетика» Офісу ефективного регулювання BRDO.

Казахстан й раніше перебував у тісній зв’язці з РФ. Хоча політичному аксакалу Назарбаєву й вдавалося проводити таку-сяку незалежну політику, заграючи з Китаєм та потроху прикручуючи гайки російськомовній меншості. Тепер у Нур-Султані навіть про якусь позірну самостійність годі й мріяти. Касим-Жомарт Токаєв перетворився на слухняну маріонетку Володимира Путіна, адже саме завдяки російським десантникам зміг втриматися при владі.

«Тепер у Путіна є його ручний радянський союз і два диктатори на побігеньках – Олександр Лукашенко та Касим-Жомарт Токаєв… Поки українці та Захід переживали про те, що Путін рушить на Захід, Росія зміцнила позиції СРСР на Сході», – написав Сергій Фурса, інвестиційний банкір, на своїй фейсбук-сторінці.

Володимир В’ятрович, ексдиректор Українського інституту національної пам’яті, нардеп фракції «Європейська солідарність», наголошує на тому, що українці перед загрозою повномасштабної агресії РФ повинні засвоїти уроки з придушення протестів у Білорусі та Казахстані. «Україна встояла після 2014-го саме завдяки тому, що в нас бурлило демократичне політичне життя, навіть сповнене суперечками і скандалами, які, з одного боку, послаблювали її, але з іншого боку, додавали динаміки розвитку і сили зупиняти агресора. Тому нині, щоб зупинити можливу нову хвилю зовнішньої агресії, мусимо зберегти внутрішню демократію – справжню, а не позірну, зі змаганням влади та опозиції, з гарячими суперечками. Це те, що покаже: Україна – не Росія, і цю різницю варто захищати, зокрема зі зброєю в руках. Якщо дозволимо зробити свого «путіна», який закриває рота критичним медіа, ув’язнює політичних суперників, втратимо свою країну, віддамо її на поталу справжньому Путіну», – впевнений Володимир В’ятрович.