Загнаний у глухий кут в. о. президента Білорусі Лукашенко зараз нагадує щура. І як кожен щур він чіплятиметься за життя зубами й пазурами. Ними, наприклад, можна зачепитися за галіфе експідполковника КДБ Путіна та зробити те, що «власник» галіфе давно вимагав.

«Навіщо вам база? У нас у самих чудові пілоти, у нас відмінна школа. Ви нам просто дайте 20 ударних винищувачів – ми ж єдина команда», – так Лукашенко рік тому відповів на прохання Путіна розмістити на території його країни повноцінну базу військово-космічних сил (ВКС) Російської Федерації (РФ). Тепер, можливо, відповідь може бути іншою.

«Те, про що Лукашенко і Путін домовилися під час зустрічі тет-а-тет у Сочі 14 вересня цього року, досі тримають у таємниці. Але те, що ці двоє людей вирішили і зараз реалізовують, не принесе нічого доброго ні Білорусі, ні Європі. Це наразить на небезпеку існування Білорусі, стабільність у Європі та регіональну безпеку», – заявив днями Пятрас Ауштрявічюс, постійний доповідач Європарламенту щодо РБ.

Вибираючи жорсткий курс і застосування нових санкцій проти Лукашенка і його оточення, Захід ризикує штовхнути Мінськ прямо «у пащу Москви». Таку думку в коментарі виданню «Новое время» висловив білоруський військовий експерт Олександр Алесін. «Тоді сусіди Білорусі побачать російські війська у себе на кордоні. Росіяни давно мріють розгорнути на білоруській території військові корпуси з танками і артилерією», – наголосив Алесін.

Розмови про розміщення в Білорусі повноцінної російської бази тривають щонайменше з початку 2000-х. Проте весь цей час Лукашенко спритно уникав підписання відповідної угоди, чудово усвідомлюючи, що поява в його країні контингенту РФ означатиме часткову втрату суверенітету.

Зараз у Білорусі розташовані два військові об’єкти РФ, які, щоправда, не мають статусу військових баз. Радіолокаційна станція (РЛС) «Волга» розташована неподалік міста Ганцевичі Брестської області. РЛС забезпечує стеження за ракетними пусками на дальності 5 тис. км і спостереження за космічними об’єктами розміром з кульку, діаметром декілька сантиметрів на будь-якій з орбіт. Також за допомогою РЛС здійснюється контроль над районами патрулювання субмарин країн НАТО в Північній Атлантиці та Норвезькому морі. Площа території РЛС «Волга» – понад 200 га, чисельність особового складу – приблизно 2 тис. військовослужбовців РФ. Щорічне обслуговування оцінюється експертами в 7-9 млн USD.

43-й вузол зв’язку військово-морського флоту (ВМФ) РФ «Вілейка» (радіостанція «Антей») розташована біля однойменного міста в Мінській області. Об’єкт забезпечує зв’язок на наддовгих хвилях головного штабу ВМФ РФ із атомними субмаринами, що несуть бойове чергування в районах Атлантичного, Індійського і частково Тихого океанів. Крім того, «Вілейка» здійснює радіотехнічну розвідку і радіоелектронну боротьбу. Площа території – 650 га, об’єкт обслуговують 350 офіцерів і мічманів ВМФ РФ, а також вільнонаймані громадяни Білорусі, які здійснюють воєнізовану охорону. За офіційними даними, щорічне обслуговування вузла зв’язку обходиться в 7-10 млн USD.

Отож про розширення військової присутності РФ Лукашенко колись навіть чути не хотів. Але врешті-решт Путін його дотиснув. Показово, що сталося це в… 2013 році, якраз напередодні анексії Криму та початку війни на Донбасі. Тоді на постійній основі на чергування в Західній Білорусі (м. Барановичі, за 140 км від кордону Польщі) заступило авіакрило ВКС РФ у складі винищувачів Су-30СМ.

«Там російські екіпажі та обслуговувальний персонал. А це означає, що під виглядом «ремонтних робіт» можуть завозити озброєння і техніку, а в разі потреби оперативно перекинути «зелених чоловічків». Вже наявні об’єкти «Волга» і «Вілейка» є стратегічними і перебувають під пильною охороною. Що Російська Федерація могла туди понавозити під виглядом запасних деталей чи персоналу, сьогодні достеменно невідомо», – пише Армія Inform, інформаційне агентство Міністерства оборони України.

Також не варто забувати, що у межах «зміцнення сил у відповідь на дії НАТО» РФ розмістила і створила нові частини в своїх Західному та Південному військових округах. Нещодавно начальник Головного управління міжнародного співробітництва і верифікації Збройних сил України генерал-лейтенант Леонід Голопатюк заявив, що в наземному компоненті на Західному стратегічному напрямку росіяни створили 20-ту загальновійськову армію у складі 3-ї гвардійської та 144-ї мотострілецької дивізій. Водночас на озброєнні 448-ї ракетної бригади 20-ї армії є оперативно-тактичні ракетні комплекси (ОТРК) «Іскандер» (за класифікацією НАТО – SS-26 Stone), з дальністю дії 500 км.

Ніби й цього замало, на Україну чигає небезпека й з півдня. Зараз уже мало хто пам’ятає, як в серпні 2017-го президент ніким не визнаної, але підконтрольної РФ Придністровської молдовської республіки (ПМР) Вадим Красносельський заявив, що в разі потреби Тирасполь зможе мобілізувати десятки тисяч ополченців. «Найголовніше – у нас дуже коротка логістика збору ополчення. Я не буду називати точні цифри, вони секретні, але можу сказати, що це десятки тисяч людей. Ми їх готові зібрати за дуже короткий період часу», – заявив він.

Армія ПМР – 7500 осіб постійного особового складу з можливістю швидкого доведення до 80 тис. Близько 70 танків, 122 артилерійські системи (з них близько 40-60 реактивних установок БМ-21 «Град»), 100-150 шт. БТР і БМП. Авіація представлена 30 літаками та гелікоптерами.

А ще в ПМР дислокується Оперативна група так званих «миротворців» РФ. Офіційно вона налічує не більше 2 тис. вояків, хоча українська розвідка не виключає, що їх там уже близько 10 тис. На озброєнні – кілька десятків одиниць бронетехніки та бойові гелікоптери. Звичайно, для повноцінної агресії цього замало. Але здійснити марш-кидок на Одесу, від якої від Тирасполя лише 100 км – цілком можливо.