У понеділок, 8 червня, в судовому комплексі «Схіпхол» поруч з аеропортом Амстердама, після перерви, яка тривала з 23 березня і була спричинена, в тому числі, глобальною пандемією коронавірусу, відновилися засідання Окружного суду Гааги, який розглядає праву про знищення в 2014 році російсько-терористичними силами на Донбасі пасажирського лайнера, що стало причиною смерті 298 осіб. Лава підсудних була порожньою – на процес не прибув жоден з чотирьох підозрюваних, троє з яких є громадянами Російської Федерації, ще один – формально громадянин України, який був високопоставленим бойовиком «армії» самопроголошеної ДНР.

Вони також були відсутні під час першого блоку засідань у березні цього року.

Водночас суддя Хендрік Стейнхаюс наголосив, що справа розглядатиметься за відсутності обвинувачених і всі представлені дані будуть стосуватися усіх чотирьох, якщо не буде окремо вказано інше. Від другого блоку слухань, який триватиме до 3 липня, багато в чому залежить подальший перебіг процесу – чи дійде справа до розгляду по суті і коли. Тактика Кремля очевидна – максимально затягнути розгляд, вдаючись до численних (хай навіть і дріб’язкових) запитів, заперечень, оскаржень і тому подібних юридичних викрутасів.

17 липня 2014 року орієнтовно о 16.20 із екранів радарів зник літак авіакомпанії Malaysia Airlines «Боїнг-777», який здійснював рейс МН17 за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Пізніше стало відомо, що він упав поблизу міста Торез Донецької області. За свідченням очевидців, літак вибухнув у повітрі, тіла загиблих розкидало в радіусі чотирьох кілометрів. Загинули всі 298 осіб, які перебували на борту. Більшість загиблих (196 осіб) – громадяни Нідерландів.

Майже одразу після катастрофи СБУ оприлюднила радіоперехоплення розмови Ігоря Безлера, одного з тодішніх лідерів бойовиків із позивним «Бєс», зі своїм куратором Василем Гераніним, полковником Головного розвідувального управління (ГРУ) РФ, під час якої він доповідає про скоєний злочин. 29 липня 2015-го Росія на засіданні Ради Безпеки ООН наклала вето на резолюцію зі створення міжнародного трибуналу щодо розслідування катастрофи. У вересні 2016 року Міжнародна спільна слідча група з розслідування катастрофи (JIT), що складалася з представників Нідерландів, Австралії, Малайзії, Бельгії й України, офіційно заявила, що зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) «Бук», із якого була випущена ракета, що знищила літак Malaysia Airlines, доправили на територію України з Російської Федерації. Конкретно вказували на 53-тю зенітно-ракетну бригаду російських збройних сил, що базується у місті Курськ. Висновки слідчих базувалися на даних супутників і низці свідчень очевидців, які бачили ЗРК у різних контрольованих сепаратистами районах.

У червні 2019 року Міжнародна спільна слідча група офіційно назвала чотирьох головних підозрюваних. Троє з них – громадяни РФ: генерал-майор ГРУ Сергій Дубінський (позивний «Хмурий»), підполковник ГРУ Олег Пулатов («Гюрза»), експолковник ФСБ Ігор Гіркін («Стрєлков»), а також громадянин України Леонід Харченко («Кріт»).

Нагадаємо, всі вони проігнорували і перший блок засідань Окружного суду Гааги, і другий. Здавалося б, Кремль прийняв однозначне рішення – просто ігнорувати процес, вперто заперечуючи свою причетність до трагедії. Але насправді не все так просто. Інтереси одного з підозрюваних – підполковника ГРУ Олега Пулатова – офіційно представляють дві адвокатки з нідерландської юридичної фірми Sjöcrona Van Stigt. І вони вже почали відпрацьовувати свої гонорари. Як повідомила Німецька хвиля, одна із захисниць Пулатова, Сабіне тен Дуссхате, на першому ж засіданні 8 червня заявила, що обсяг справи настільки великий, що їм з напарницею складно з ним ознайомитися за кілька місяців. Крім того, вона поскаржилася на те, що для ухвалення важливих рішень бракує особистого спілкування з підзахисним. Зокрема, через коронавірусні обмеження зірвалася запланована двотижнева поїздка в РФ.

За словами адвокатки, виключено можливість розмови телефоном або за допомогою інтернету, оскільки неможливо гарантувати конфіденційність. Крім того, необхідно «спочатку встановити довірливі відносини з підзахисним, щоб узгодити спільні позиції». На уточнювальне запитання представника обвинувачення вона відповіла, що упродовж останніх місяців адвокатки спілкувалися з Пулатовим тільки опосередковано – через російську юристку Олену Кутіну, яка не представляє обвинуваченого в суді, але була присутня на відкритті процесу в березні. Як бачимо, тактика затягування процесу йде повним ходом.

Другий блок слухань щойно розпочався, але вже є перші цікаві подробиці. Так, сторона обвинувачення розповіла про складнощі в зборі доказів, але вчергове наголосила про наявність достатніх підтверджень того, що ЗРК «Бук», ракетою з якого був збитий малайзійський «Боїнг», перебував на території, підконтрольній підпорядкованими Росії силам. Також головуючий суддя заявив, що суд хотів долучити до справи засекречені супутникові знімки, на яких зафіксовано запуск ракети по літаку. За його словами, прокуратура Нідерландів відправила відповідний запит у США ще в 2014 році.

Оскільки ці дані мають гриф таємності, тому в справі фігурує лише меморандум з описом знімків і технічною інформацією до них, наданий американцями. «Національний прокурор з боротьби з тероризмом Нідерландів заявив, що меморандум був підтверджений іншими джерелами, з якими він ознайомився. Влада США проінформувала про те, що не може надати додаткові дані щодо запуску ракети на додаток до цього меморандуму», – сказав головуючий суддя.

Також суд заявив, що має намір долучити до справи скандальне інтерв’ю Ігоря Гіркіна («Стрєлкова»), яке 18 травня було оприлюднене головним редактором видання «Гордон» Дмитром Гордоном. Серед іншого, під час інтерв’ю Гіркін визнав «моральну відповідальність» за цю катастрофу і не виключив того, що у майбутньому може постати перед міжнародним судом. У той же час він наполягав, що підконтрольні йому російсько-терористичні підрозділи літак не збивали, а сам він не сумнівається в причетності України до цієї трагедії. Такі твердження повністю співпадають з офіційною позицією російської влади щодо катастрофи MH17.

Публікація цього інтерв’ю та розмови з колишньою прокуроркою окупаційної влади Криму (нині – депутаткою державної думи РФ) Наталією Поклонською викликали дуже неоднозначну реакцію в українському суспільстві. Під офісом сайту Гордона навіть відбулась акція протесту, учасники якої розмалювали вхід та асфальт біля приміщення образливими написами.

У відповідь Дмитро Гордон записав відеозвернення, в якому заявив, що записував обидва інтерв’ю у співдружності з українськими спецслужбами. Щоправда, Служба безпеки України (СБУ) заявила, що журналіст ініціював і домовлявся про інтерв’ю сам. Тим не менше, в СБУ наголосили, що вся інформація, озвучена в обидвох інтерв’ю, «детально аналізується співробітниками Служби на предмет її використання, як додаткових доказів захоплення РФ території України та фактичного розв’язання війни на сході нашої держави». В Офісі генерального прокурора також додали, що наведені в інтерв’ю факти можуть бути використані в міжнародних судах у справах України проти держави-агресора. Заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов повідомив зокрема, що Гіркін розповів про конкретні факти вчинення ним особливо тяжких злочинів.

І ще про важливість журналістських публікацій під час розгляду справи MH17. Суд зобов’язав прокуратуру Нідерландів надати коментарі щодо інформації BBC про те, що одного з підозрюваних, громадянина України Леоніда Харченка, взяли під варту в Донецьку. Російська служба BBC зі своїх джерел дізналася, що ще 11 березня Харченка заарештувала «влада» ДНР.

Нині його утримують у СІЗО в Донецьку. «Обвинувачення смішні – нібито участь у незаконному обшуку в 2014 році й незаконне зберігання зброї. За першим пунктом у потерпілих до нього претензій немає. За другим – цей пістолет йому в 2019 році видали в «міністерстві держбезпеки» для особистої безпеки у зв’язку зі справою МН17», – цитує ВВС анонімного співрозмовника. Товариш Харченка, з яким спілкувалися журналісти, вважає, що того намагаються «ізолювати», щоб запобігти його викраденню спецслужбами України, так, як це трапилося влітку минулого року з бойовиком «армії» ДНР Володимиром Цемахом.

Нагадаємо, що колишній офіцер радянської армії з досвідом війни в Афганістані, з початку російської агресії проти України став активним прихильником «руської весни» і пішов служити в «армію ДНР». Там Цемаха за радянською військовою спеціальністю призначили «начальником» протиповітряної оборони (ППО) «першого слов’янського корпусу». Саме в зоні цього корпусу в 2014 році і був збитий малайзійський «Боїнг», а сам Цемах на камери російських телеканалів хвалився, що допомагав переховувати «Бук».

Наприкінці червня 2019 року українські спецслужби провели блискучу операцію (деталі якої не розголошують й досі), захопивши Володимира Цемаха в місті Сніжне, що підкотрольне бойовикам ДНР, і вивезли його до Києва. Хоча Цемах міг стати ключовим свідком у справі збитого «Боїнга», його 7 вересня 2019 року передали РФ у рамках великого обміну полоненими. Але ми дещо відволіклися від нашої основної теми.

Не варто недооцінювати ще одну ймовірну небезпеку. В перший день слухань представниця обвинувачення заявила, що «РФ грала і грає важливу роль» в подіях на Донбасі, а самі ці події описала як «збройний конфлікт між українською армією і кількома озброєними групами». При цьому вона наголосила, що обвинувачення використовує узагальнювальний термін «сепаратисти», хоча, за її словами, багато хто з цих бойовиків «не були громадянами України, які хотіли відокремитися, а були громадянами РФ, які приїхали в Україну воювати».

Це важливо, бо адвокати росіянина Пулатова, ймовірно, заявлятимуть про імунітет свого клієнта. Іншими словами, вони спробують довести, що їхній підзахисний був учасником якогось «законного збройного формування» самопроголошеної ДНР і тому має імунітет від кримінального переслідування. Скажете, нонсенс. Але не все так просто.

«Насправді Женевські конвенції та протоколи до них забороняють терористичні акти, атаки проти цивільних і не спрямовані на імунітет для терористів. Однак застосування цих норм є однією зі складних проблем міжнародного права. А тому попереду нас чекають дискусії – як у цьому процесі, так і в інших, наприклад в Міжнародному суді (МС) ООН, де Україна звинувачує РФ у фінансуванні тероризму (постачання російського «Бука», яким був збитий авіалайнер MH17 – одна з частин позову, який розглядає МС ООН). І дискусія з цього приводу в суді може бути важливою не лише для України та Нідерландів, а матиме вплив на всю систему міжнародного права», – пише на Європейській правді Андрій Гук, адвокат, експерт з авіаційного права, партнер в юридичній фірмі «Анте».