У вівторок, 6 листопада, президент Білорусі Олександр Лукашенко на зустрічі з групою представників аналітичних центрів США заявив, що його країні не потрібна військова база Російської Федерації (РФ). “Ми у військово-політичному союзі з РФ. Буде тут база військова, не буде – різниці абсолютно ніякої немає. І ми цю базу не розміщуємо тут не тому, що хочемо вам або комусь показати, що ми суверенні й незалежні. Ми її не розміщуємо тому, що вона тут не потрібна”, – заявив білоруський президент.

Ця заява стала повною несподіванкою, оскільки за два дні до цього білоруський “бацька” говорив кар­динально протилежне. 4 листопада Олександр Лукашенко звер­нувся до міністра закордонних справ Респуб­ліки Польща (РП) Яцека Чапутовича, попередивши про реакцію РФ і Білорусі на можливе розміщення американської військової бази “Форт Трамп” (Дональд Трамп за підсумками переговорів з президентом РП Анджеєм Дудою у вересні повідомив, що Вашингтон розглядає можливість розміщення військової бази в РП, при цьому Варшава заявила про готовність виділити для цього 2 млрд USD. – “Львівська Пошта”). “Ми з вами воювати не збираємося. Тому не треба створювати зайві бази. В іншому випадку ми з росіянами змушені будемо відповідати. Значить, ми будемо змушені щось розміщувати, щоб вам протидіяти”, – заявив глава Білорусі.

Не залишився осторонь й міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. “Усі кроки, які роблять наші натівські сусіди щодо нарощування своєї військової інфраструктури, військової присутності на кордонах РФ, не можуть залишатися без відповідних, перш за все, військово-технічних заходів”, – заявив він після зустрічі в Мадриді з міністром закордонних справ Іспанії Жозепом Боррелем.

Зазначимо, що розмови про розміщення на території Білорусі бази російських військово-космічних сил (ВКС) тривають щонайменше з початку 2000-х. Нового поштовху тема набула після того, як в 2013 році на постійній основі на чергування в Західній Білорусі заступило російське авіакрило. Передбачалося, що до 2015 року це буде вже цілий авіаполк з російськими екіпажами та обслуговуючим персоналом з дислокацією в м. Барановичі. Проте весь цей час Олександр Лукашенко спритно уникав підписання відповідної угоди з РФ, натомість випросив у Путіна 20 ударних винищувачів Су-30СМ: “Навіщо вам база? У нас у самих чудові пілоти, у нас відмінна школа. Ви знаєте, що ми воюємо не гірше на військових літаках. Ви нам дайте 20 літаків – ми ж єдина команда”.

Зрештою, вперте небажання президента Білорусі розміщувати в своїй країні на постійній основі війська РФ цілком зрозуміле. Коли РФ захопила Крим та розпочала агресію на сході України, він чітко зрозумів, що незалежність його країни також опинилася під загрозою. Показова подія трапилася в жовтні 2016 року. В Білорусі пройшли військові навчання, під час яких підрозділи збройних сил і міністерства внутрішніх справ провели операцію проти умовних “сепаратистів”, які нібито захопили місто на кордоні з РФ. Водночас російських військових уперше за багато років до участі в маневрах не запросили. Також уперше військові навчання проходили не біля польського кордону (звідкіля в Мінську традиційно чекають “агресії” НАТО), а на сході країни, вздовж лінії розмежування з “братньою” РФ.

Сценарій навчань виглядав так: “Незаконні збройні формування зайняли умовний населений пункт Жиліне з метою схиляння мирного населення на свій бік. Представники збройних сил і МВС мали провести перемовини про виведення мирного населення з небезпечного периметра, а в разі незгоди сепаратистів із висунутими вимогами – провести операцію зі зачистки і блокування міста”. Погодьтеся, сценарій повністю нагадує те, що витворяли російські “зелені чоловічки” в Криму та на Донбасі. Розгром “сепаратистів” на Лепельському полігоні біля російського кордону здійснювала елітна 19-та окрема гвардійська механізована бригада і війська МВС, загалом – 7 тис. вояків. Показово, що білоруське оборонне відомство в своїх офіційних матеріалах тоді вперше використало термін “сепаратисти”.

Експорт “руського міра” виглядає цілком реально. Не варто забувати, що російсько-білоруський кордон – поняття доволі умовне, його перетин не становить жодних проблем, тож поява в котромусь білоруському місті (або в кількох одразу) загону нового “Стрєлкова”, як то мовиться, справа техніки. Також не варто забувати, що в рамках “зміцнення сил у відповідь на дії НАТО” РФ розмістила і створила нові частини в Західному та Південному військових округах. Військові бази з’явилися не тільки на кордоні з Україною (хоча вона, звісно, ще не перебуває в НАТО), але і в Брянській області (яка межує з Україною та Білоруссю), а також у розташованій якраз посередині російсько-білоруського кордону Смоленській області. Так, у містечко Клинці Брянської області перекинули з Єкатеринбурга 28-му окрему мотострілкову бригаду, а в місті Єльня Смоленської області, на відстані приблизно 200 км від Вітебська, Орші та Могильова, відновили 144-у гвардійську мотострілкову дивізію.

Тоді це спричинило справжню істерію в білоруському сегменті Інтернету. Практично всі мас-медіа країни публікували матеріали, присвячені аналізу передислокації російських військ, а також прогнозів розвитку подій в майбутньому. Причому переважала думка, що передислокація бригади спрямована не стільки проти України, як проти власне Білорусі. Прикметно, що про можливу російську агресію щодо Мінська, нехай і обережно, але таки заявляли не лише опозиційні, але й цілком лояльні до влади експерти. Наприклад, відомий в республіці військовий аналітик Олександр Алесін на інтернет-ресурсі naviny.by написав: “Росія не надто надіється на Лукашенка. Їй здається, що його загравання із Заходом обернеться тим, що у потрібний момент він не виконає свої союзницькі зобов’язання. Тому вперше після розпаду СРСР на кордоні з Білоруссю між Москвою і країнами НАТО з’являється російський військовий контингент”.

Досвідчений політичний вовк Лукашенко чудово усвідомлює, що пустивши в свою країну російських солдатів, потім вигнати їх буде вкрай проблематично. Тож дружба дружбою, а війська краще тримати по різні боки кордону.

P. S. До складу делегації, яка 5-6 листопада проводила переговори в Мінську, входили екс-командувач військами США в Європі, експерт Центру з аналізу європейської політики Бен Ходжес, екс-заступник помічника міністра оборони США, старший директор Центру дипломатії та глобальних відносин ім. Дж. Байдена Майкл Карпентер, експерт аналітичного центру “Корпорація РЕНД” Брюс МакКлінток, президент Jamestown Foundation Гленн Говард і старший науковий співробітник цього фонду Володимир Сокор. Джерела інтернет-ресурсу anna-news.info стверджують, що в кулуарах опрацьовувалося питання візиту Олександра Лукашенка в США і його ймовірна зустріч з Дональдом Трампом. Білоруський лідер нібито має намір заручитися підтримкою США на виборах на шостий термін, а для цього необхідно підкреслити свою незалежність від РФ. Можливо, саме в цьому й криється причина несподіваної антиросійської заяви президента Білорусі?