Із весни 2018-го в контексті збройної агресії Російської Федерації проти України поруч із Донбасом все частіше згадують Азовське море. Після здачі в експлуатацію у травні Керченського моста морська прикордонна охорона РФ почала систематично проводити огляди кораблів незалежно від національної приналежності, які йдуть у напрямку українських портів Маріуполя та Бердянська, мотивуючи це безпекою моста. Значно почастішали й військові провокації РФ безпосередньо в акваторії Азовського моря та затримання риболовецьких суден під українським прапором.

Після анексії Криму і втрати тамтешніх портів, зокрема Керчі, основний вантажопотік перемістився до Маріуполя та Бердянська, через які нині проходить до 80% експорту України (переважно продукція металургії та сільського господарства). Однак регулярні перевірки суден у Керченській протоці та конструкція моста, яка є занадто низькою для кораблів типу Panamax (клас морських вантажних суден, котрі можуть проходити шлюзами Панамського каналу), на частку яких у 2016 році припадало близько 23% всього судноплавства в цьому районі, призвела до серйозних проблем. Вантажопотік із Маріуполя скоротився на 27% (з майже 9 млн тонн у 2015 році до 6,5 млн тонн у 2017-ому), а з Бердянська – на 47% (із 4,5 млн тонн у 2015-ому до 2,4 млн тонн у 2017 році). Причому до початку збройної агресії РФ вантажопотік був ще більшим: у 2013-ому через Маріуполь проходило до 15 млн тонн вантажів.

Значно погіршилися й логістичні умови. Якщо до зведення моста в Керченській протоці час очікування становив 10-12 годин, то тепер торговим суднам доводиться чекати від трьох до семи діб. У випадку з кораблем водотоннажністю 20 тис. тонн тиждень очікування обходиться в 100 тис. USD. Тож не дивно, що іноземні судновласники не надто охоче співпрацюють із українськими портами.

Це призводить до втрати не тільки грошей, а й робочих місць – під загрозою звільнення опинилися чверть з майже 6 тис. працівників у обох портах. На тлі й без того непростої соціально-економічної ситуації у фактично прифронтових містах це може стати серйозною проблемою. Крім того, цілком можливо, що РФ розглядає Азовську блокаду як своєрідну репетицію перед блокуванням українських портів у Чорному морі на захід від анексованої АРК. А оскільки більша частина експорту України перевозиться морем, то, якщо РФ вирішить обрати такий підхід, це стане потужним ударом по українській економіці.

Також можна не сумніватися, що спричинені морською блокадою зростання рівня безробіття та зниження доходів населення в 445-тисячному Маріуполі та 110-тисячному Бердянську Кремль розглядає як один із елементів неоголошеної гібридної війни. “За ступенем концентрації проросійського населення Маріуполь мало чим відрізняється від будь-якого іншого міста, яке входило до складу так званої “Новоросії”. Деякі персонажі тут відкрито кажуть, що чекають приходу ДНР”, – зазначає Олександр Коваленко, військовий оглядач “Інформаційного спротиву”. “Мета російської політики – не лише дискредитувати українські порти, але й посіяти в регіоні економічний і соціальний хаос”, – пише німецький часопис Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Причому плани Путіна значно ширші. “Всі ці події відбуваються на певному політичному тлі: в березні 2019-го Петро Порошенко візьме участь в президентських виборах на платформі національної безпеки, тому він зайняв жорстку позицію в питанні Азова. Якщо Україна знову поступиться РФ Маріуполем, це стане потужним ударом по моральному духу українців у той час, як популістські опозиційні кандидати за підтримки російських ЗМІ просувають ідеї “миру” і “компромісу” напередодні президентських виборів і наступних парламентських виборів у жовтні. РФ прагне вселити почуття розчарування і втоми від війни, яка триває вже чотири роки”, – підсумовує Європейська рада з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations).

Також експерти вказують на велику кількість військових загроз: російські кораблі можуть обстрілювати позиції українців з моря; можуть застосувати крилаті ракети “Калібр”, щоб завдати удару по практично будь-якій точці на території України; за допомоги висадки морського десанту РФ може доставити своїх бійців до лінії фронту на Донбасі й атакувати з тилу.

Якраз останній варіант видається малоймовірним. “Я вам скажу як командир десантного корабля в минулому... Сумніваюся, що росіяни зараз мають достатні сили в Азовському морі, аби провести десантну операцію”, – розповів агентству Укрінформ капітан 1 рангу Військово-Морських сил України (ВМСУ) Дмитро Коваленко.

Він пояснив, що така оцінка ситуації базується на тому, що фізико-географічні умови Азовського моря складні для десантних операцій, і висловив переконання, що зосереджені Україною в регіоні сили достатні для стримування можливих агресивних дій РФ. “Якщо будуть великими кораблями висаджувати – потраплять у зону досяжності нашої артилерії. Десантний корабель під час висадки – це мішень, а калібри в нас серйозні. Я півроку відповідав саме за протидесантну оборону в цьому регіоні. Повірте, сили є, резерви є!” – наголосив капітан 1рангу.

Влітку на Азовське узбережжя був передислокований посилений підрозділ морської піхоти. Як розповів командувач морської піхоти ВМСУ генерал-майор Юрій Содоль, підрозділ оснащений новітнім озброєнням: модернізованими БТР-70ДТ, переоснащеними БМП, а також сучасними засобами зв’язку – радіостанціями Harris і комплектами супутникового зв’язку TuWay.

На початку вересня в Бердянському порту були спущені на воду два броньовані катери “Лубни” і “Кременчук”, а наприкінці місяця перехід із Одеси до Маріуполя через Керченську протоку здійснили рятувально-пошуковий корабель “Донбас” і морський буксир “Корець”. Повідомляється, що кораблі стануть основою нової бази ВМСУ в Азовському морі, яка має бути створена до кінця 2018 року. Крім того, командувач Сухопутних військ України генерал-полковник Сергій Попко заявив, що Україна буде нарощувати сухопутне угруповання поблизу Азовського узбережжя. З його слів, мовиться про створення постійних структур територіальної оборони, розміщення ракетних і артилерійських підрозділів, а також військово-повітряних сил “для забезпечення надійного захисту узбережжя”.

Однак співвідношення сил точно не на користь України. В даний час на Азовському морі у РФ є приблизно 40 бойових кораблів різних класів. При цьому вона може легко збільшити своє угруповання, адже під боком – Чорноморський флот зі штаб-квартирою в Севастополі, який має в своєму розпорядженні понад 2,8 тис. різноманітних кораблів та кілька десятків тисяч військовослужбовців.

Але не все так очевидно. “РФ сильніша за Україну на морі, але потужна підтримка Києва з боку Вашингтона може змінити ситуацію в регіоні”, – вважають експерти американської консалтингової компанії Stratfor. Вашингтон уже надав Україні станцію контролю за морськими цілями, і підтримка США, зі слів спеціального представника Держдепартаменту Курта Волкера, цим не обмежиться. “Ми не визнаємо претензії РФ на акваторію Азовського моря. Ми вважаємо, що присутність російських військових там –дуже агресивний і провокаційний крок. І нас це дуже непокоїть”, – заявив він Громадському.

Нагадаємо, що 27 вересня на базі Берегової охорони ВМС США у Балтиморі за участі Президента Петра Порошенка, командувача ВМСУ віце-адмірала Ігоря Воронченка, помічника міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Роберта Карема та віце-адмірала Берегової охорони США Майкла Макалістера відбулася церемонія передачі Україні перших двох 34-метрових патрульних катерів класу Island. За потреби вони також можуть бути передислоковані в акваторію Азовського моря.

Також не варто забувати, що будь-яка відкрита збройна провокація з боку РФ означатиме цілковиту руйнацію улюбленої тактики відставного підполковника КДБ Путіна, який не втомлюється повторювати, буцімто регулярних підрозділів РФ на Донбасі немає, а з українським військом воюють “донецькі шахтарі й трактористи”.