Правоохоронні органи Великої Британії оприлюднили справжнє прізвище одного з агентів Головного розвідувального управління (ГРУ) генерального штабу РФ, який брав безпосередню участь в отруєнні колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля та його дочки Юлії в англійському місті Солсбері. Як виявилося, сліди ліквідатора ведуть на Донбас.
Обмін у Відні
“Ви мене переграли”, – такими словами у 2004 році Сергій Скрипаль, відставний полковник ГРУ РФ зустрів контррозвідників, які прийшли його арештовувати. Тоді Скрипаль уже майже 10 років працював на британську розвідку Мі-6. А 4 березня цього року 66-річного екс-полковника та його 33-річну доньку Юлію знайшли в стані коми на лавці в сквері британського містечка Солсбері. Британські експерти встановили, що росіян отруїли нервово-паралітичною речовиною класу “Новачок” й звинуватили в замаху на владу РФ.
Сергій Скрипаль справді залив росіянам сала за шкіру. В Москві стверджували, що він завдав агентурній мережі РФ на Заході не меншої шкоди, ніж легендарний шпигун Олег Пеньковський, який у 1950-1960-х рр. співпрацював з ЦРУ та Мі-6, передав безліч цінної інформації й врешті-решт був розстріляний. Скрипаль отримав порівняно м’який вирок – 13 років тюрми.
9 липня 2010-го в аеропорту Відня з різницею в кілька хвилин приземлилися два літаки. Один прилетів із Москви, інший – із Нью-Йорка. З американського вивели групу з 10 осіб, з російського – із чотирьох. Так відбувся один із наймасштабніших шпигунських обмінів. До РФ повернулися 10 “нелегалів” Федеральної служби безпеки (ФСБ) на чолі з Анною Чапмен, на Захід вирушили четверо американських і британських агентів, серед них і Сергій Скрипаль.
Відставний полковник облаштувався у Великій Британії. Не бідував: за час роботи на Мі-6 йому загалом заплатили більше 100 тис. USD, також він отримував державну пенсію. Відомо, що екс-полковник ГРУ продовжував консультувати західні розвідки. У 2012 році померла його дружина, 2017-го – син. Причому молодик пішов із життя від якоїсь загадкової хвороби під час поїздки до РФ. Його тіло доставили до Об’єднаного Королівства для похорону. “Можна припустити, що якби російські спецслужби намагалися дізнатися, де саме мешкає Сергій Скрипаль, то історія з репатріацією тіла його сина могла б дуже допомогти їм в отриманні цієї інформації”, – повідомило джерело ВВС. Судячи з усього, допомогло...
Токсичні “туристи”
На початку вересня правоохоронні органи Великої Британії заявили, що підозрюють в замаху на Скрипалів громадян РФ, які приїжджали до Об’єднаного Королівства під іменами Олександра Петрова та Руслана Боширова. Британські правоохоронці наголосили, що у них не бракує доказів для звинувачення Петрова і Боширова за чотирма пунктами: підготовці вбивства, спробі вбивства Сергія Скрипаля, його доньки Юлії і поліцейського Ніка Бейлі (він одним із перших контактував зі Скрипалями й обстежував їхній будинок), використанні та зберіганні “Новачка” всупереч закону про нерозповсюдження хімічної зброї, а також у завдаванні важких тілесних ушкоджень Юлії Скрипаль і Ніку Бейлі. Щоб встановити зв’язок росіян із замахом на Скрипалів, британські спецслужби дослідили близько 5 тис. годин відеозаписів камер відеоспостереження з британських аеропортів і з міста Солсбері. Зокрема поліція використовувала технологію розпізнавання облич, а також, за інформацією Sky News, залучила до розслідування детективів Скотленд-Ярду, які мають унікальну пам’ять на обличчя. Загалом, за даними поліції, в розслідуванні були задіяні близько 250 детективів із контртерористичного управління, а також низка британських аґенцій, установ та організацій – від науково-технічної військової лабораторії в Портон-Дауні до підрозділів британського міністерства охорони здоров’я.
13 вересня російський пропагандистський телеканал RT оприлюднив інтерв’ю з Русланом Бошировим і Олександром Петровим. Чоловіки мало не кулаками били себе груди, переконуючи, що їздили до Британії, щоб… помилуватися шпилем кафедрального собору в Солсбері. Те, що вони чомусь їздили туди двічі, пояснили тим, що напередодні був сильний снігопад, який перешкодив прогулянці. А ось наступного дня (коли й були отруєні Скрипалі) погода несподівано поліпшилася.
Підозрювані також заявили, що не знали, хто такий Сергій Скрипаль, і не знають, чи наближалися до його дому. За їхніми словами, вони ніякі не офіцери ГРУ, а “підприємці середньої руки” у галузі фітнес-індустрії та спортивного харчування.
Руслан перетворився на Анатолія
Цього тижня “туристичну” брехню спростував сайт журналістських розслідувань Bellingcat, який повідомив, що так званий Руслан Боширов насправді – 39-річний полковник ГРУ Анатолій Чепіга, який брав участь у бойових діях у Чечні та на самому початку збройної агресії РФ на Донбасі.
Bellingcat стверджує, що у 2014 році Путін особисто нагородив полковника Чепігу найвищою відзнакою РФ – званням Героя Росії. Британські фахівці вважають, що це звання Чепіга отримав за його активну організаційну і дієву участь у збройній агресії на Донбасі у 2014 році, повідомляє Радіо Свобода.
Загалом стало відомо, що Анатолій Чепіга отримав понад 20 державних нагород та відзнак впродовж своєї служби. Британські слідчі встановили, що полковник Чепіга впродовж 17 років служив у підрозділах спецпризначення РФ і ще дев’ять років працював таємним агентом під вигаданими іменем та прізвищем. Себто, йдеться далеко не про рядового виконавця завдань, а про досвідченого російського професійного військового з досвідом бойових дій і вбивства людей.
До речі, популярна російська газета “Коммерсантъ” у четвер, 27 вересня, повідомила ще одну новину про “Руслана Боширова”. Кореспонденти видання зустрілися з мешканцями села Березівка Амурської області РФ, які впізнали в “Руслані Боширові” свого колишнього односельця Анатолія Чепігу. Одна селянка навіть наголосила: “Те, що він на секретній службі в гарячих точках, ми знали. Його мама плакала: навіть родина не була в курсі, де саме він перебуває”. Втім, самого Анатолія Чепігу в селі бачили давно, років 10 тому. “Зате останнім часом жителі села Березівка з великим інтересом стежать за всіма публікаціями про події в далекому британському місті Солсбері”, – пише “Коммерсантъ”.
Водночас британські слідчі зазначають, що зі встановленням справжнього прізвища одного зі зловмисників, і надалі залишається таємницею реальна особа другого, який назвався “Олександром Петровим”. Однак із тих таки британських розвідувальних джерел випливає, що його реальне прізвище стане відомим вже невдовзі. Також британські слідчі напевно знають, що у цьому випадку було змінено лише прізвище, бо справжнім іменем другого співучасника атентату в Солсбері є ім’я Олександр. Крім того фахівці антитерористичного відділу поліції Великої Британії висловили свою цілковиту впевненість, що високе військове звання Анатолія Чепіги, не кажучи вже про його нагороди і відзнаки, а також реальний досвід бойових дій у Чечні та на території України, вказують на те, що завдання знищити Сергія Скрипаля було схвалене на найвищому рівні російського керівництва, включно зі самим колишнім агентом КДБ, а нині президентом РФ Володимиром Путіним.
Поза тим “історія Скрипалів” далека від завершення. Стало відомо, що британські спецслужби і відділ поліції з боротьби з тероризмом визначили особу третього підозрюваного в отруєнні в Солсбері, пише The Telegraph. Як стало відомо виданню, третій підозрюваний – агент російської військової розвідки. Його прізвище покищо не розголошується. Імовірно, він допоміг спланувати атаку перед тим, як нервово-паралітичну речовину “Новачок” було завезено на територію Британії. Зрештою, ніхто не здивується, якщо стане відомо, що і наразі невстановлений “Олександр Петров”, і загадковий “третій” теж побували в “туристичній поїздці” на українському Донбасі.
Федеральна служба безпеки (ФСБ) РФ успадкувала від КДБ знамениту “спецлабораторію №12”, що займалася виготовленням малопомітних отрут і хитрих методів убивства “ворогів народу”. Саме тут був зроблений пристрій, з якого агент КДБ Богдан Сташинський 1957 року убив Лева Ребета, а через два роки – Степана Бандеру. Пістолет вистрілював струмінь розчину ціанистого калію, що спричиняв миттєву зупинку серця. Характерно, що в обох випадках первісною причиною смерті назвали серцеві напади. Про отруту стало відомо лише після того, як Сташинський утік на Захід.
Ще в оригінальніший спосіб був знищений болгарський дисидент Георгій Іванов-Марков. 7 вересня 1978 року на мосту Ватерлоо в Лондоні він відчув ледь помітний укол у ногу. Ввічливий незнайомець із парасолькою в руках вибачився і хутко зник. За кілька днів болгарин помер, однак встиг розказати про дивний укол. Експерти встановили, що за допомогою голки на вістрі парасольки жертві ввели в організм мікроскопічну грудку цукру, всередині якої був смертельний рицин. За задумом убивць, цукор та отрута рослинного походження мали повністю розчинитися в крові, не залишивши жодних доказів убивства. За твердженням Олега Калугіна, колишнього генерала КДБ, вбивство було санкціоноване особисто Тодором Живковим, комуністичним керівником Болгарії.
Й, нарешті, останнє резонансне отруєння трапилося 2006 року, коли колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка спровадили зі світу за допомогою радіоактивного полонію-210. Причому отруту йому в чай підмішав (ви лише вдумайтесь) Олександр Луговий, чинний депутат Державної думи РФ. До речі, один із найближчих друзів Литвиненка під час його служби у ФСБ.