Відносини колись дружніх країн-сусідок і далі погіршуються. Цього разу польське керівництво скористалося 75-ми роковинами трагічних подій на Волині, які в Республіці Польща вперто називають “різанина”. Не дивлячись на нібито “дружні” запевнення в підтримці України у її протистоянні з Російською Федерацією та не втомлюючись називати себе “адвокатом” Києва у ЄС, Варшава вкотре відверто продемонструвала повне небажання йти на будь-які компроміси в оцінках історичних подій понад 70-річної давності.

8 липня Президент України Петро Порошенко і Президент Польщі Анджей Дуда практично одночасно вшанували пам’ять жертв українсько-польського етнічного конфлікту. Однак кожен зробив це за власною програмою, тож у підсумку глави держав-сусідок так і не зустрілися.

Петро Порошенко в селі Сагринь на Холмщині відкрив Меморіал пам’яті українців, які 10 березня 1944 року загинули від рук польських “хлопських батальйонів” та підрозділів Армії крайової. За даними українських дослідників, тоді було вбито і закатовано від 800 до 1240 українців, у тому числі понад 100 дітей. Після цього глава держави вирушив до села Гончий Брід, що у Ковельському районі Волинської області, де також вшанував пам’ять загиблих українців.

Того ж дня і Анджей Дуда в селищі Олика на Волині відвідав цвинтар, де поховані загиблі поляки. Причому українська сторона завчасно пропонувала гостям провести спільні заходи. Зокрема, озвучити спільну заяву двох президентів щодо цих подій із закликом до примирення. “Але ми отримали відмову”, – повідомило джерело в Адміністрації Президента України. Варшава пояснила це тим, нібито поїздка Анджея Дуди на Волинь була неофіційною (хоча всюди пишуть власне про робочий візит). Що, мовляв, він без жодної програми приїхав на запрошення Луцького римо-католицького єпископа Віталія Скомаровського. А на запитання журналіста “24 каналу”, чому ж президенти не перетнулися, Петро Порошенко дипломатично відповів: “Ми домовилися, що робимо все синхронно і дзеркально. Я їду до Польщі, він – на Волинь”.

Відповідно разюче відрізнялася й риторика виступів. Петро Порошенко закликав уникати “односторонніх політичних оцінок спільного історичного минулого” і переглянути зміни, які Польща внесла до свого законодавства про Інститут національної пам’яті. “Страшні сторінки минулого не повинні бути визначальними для сьогодення і точно не повинні бути визначальними для нашого спільного європейського майбутнього... Будь-який злочин проти мирного населення не має виправдання і ніколи не має бути виправданим. Ми всі схиляємо голови перед пам’яттю українських і польських жертв Волинської трагедії, рішуче засуджуємо скоєні проти українців і поляків злочини і засуджуємо тих, що їх скоювали!” – наголосив Петро Порошенко.

Натомість Анджей Дуда знову переклав усю відповідальність на українців: “Це була ніяка не війна між Польщею та Україною – це була звичайна етнічна чистка, як ми це назвали б сьогодні. Мовилося просто про те, щоб усунути поляків із тих теренів. Наслідком того були акції у відповідь із польського боку. Вражає вже сама диспропорція: загинуло майже 100 тисяч поляків і лише близько 5 тисяч українців”.

Слід наголосити, що озвучена Анджеєм Дудою кількість загиблих з двох боків заперечується значною частиною українських та польських істориків. “Думаю, достовірнішими є дані, що в цей період було вбито близько 16 тисяч українців і 30-40 тисяч поляків. Так, поляків справді загинуло більше, адже основним ареалом конфлікту були території, населені переважно українцями. Тобто це території, де українці виразно домінували, через те й втрати польського населення були значніші. А цифра 100 тисяч загиблих, яку нав’язують польські політики, абсолютно необґрунтована жодними історичними чи демографічними дослідженнями. Вона, на мою думку як історика, який займається цією тематикою, суттєво перебільшена. Ще більш дивну цифру – 5 тисяч убитих українців – озвучив Анджей Дуда. Перевищення власних втрат, суттєве заниження українських – це політичні маніпуляції, які навряд чи сприяють порозумінню в сьогоденні”, – заявив у інтерв’ю агентству Укрінформ Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті.

“І Дуда, і Порошенко стали жертвами історичної політики. Україна, обороняючись від агресії РФ, помістила в пантеон своїх героїв людей, відповідальних за злочини проти поляків. А політики правлячої в Польщі партії “Право і справедливість” (ПіС) стали заручниками політики “вставання з колін”, “битви за правду” і просування так званих кресових кіл, що призводить до появи твердження, нібито біль минулого значно важливіший за майбутнє наступних поколінь. Наслідок всього цього дуже простий – історичний діалог між Україною і Польщею, який невтомно тривав роками, помер. Східна політика, в якій Польща була лідером у ЄС, померла”, – пише польське видання Gazeta Wyborcza.

Подібної думки дотримується і Володимир В’ятрович: “У Польщі ця тема містить ще й певний політичний потенціал. Є достатньо активні так звані кресові середовища – тобто середовища поляків, які чи то походять із Західної України, чи їхні нащадки. Вони досить впливові в польській політиці. І очевидно, що окремі польські політики для того, аби здобути їхню підтримку, постійно актуалізують цю тему”.

Українсько-польський етнічний конфлікт 1943-44 років завжди використовували антиукраїнські сили для блокування просування України до зближення з ЄС і НАТО. Нагадаємо, що відразу після інавгурації Януковича в “Українському домі” у Києві була розгорнута виставка “Волинська різанина”. Цю виставку тогочасний заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Вадим Колесніченко потім повіз до Криму, в міста півдня і сходу України, а також до Польщі.

Недарма під час виступу 8 липня Президент України наголосив, що минуле має не роз’єднувати, а слугувати пересторогою і допомагати об’єднуватися перед сучасною небезпекою. “РФ веде проти України, та не тільки проти неї, а й проти Польщі, проти всієї Європи, проти всього світу, війну для того, щоб нав’язати свій “русскій мір”. Вони спробували це зробити спочатку проектом “Новоросія” – “Харківська народна республіка”, “Запорізька народна республіка”, “Одеська народна республіка”… Ми об’єдналися і зупинили їх. І проект “Новоросія” був знищений нашими спільними зусиллями”, – сказав Петро Порошенко.

Однак у Варшаві воліють не помічати цього. “Російська пропаганда намагається скористатися будь-якою напругою в польсько-українських відносинах. Вона звинувачує Польщу в підтримці України у той час, коли нібито в Києві керують “фашисти”. І самою лише пропагандою та тролями в інтернеті справа не обмежується – в Польщі проросійські активісти нищать українські пам’ятники і цвинтарі, а на заході України відбулася низка антипольських провокацій. Були й випадки, коли самозвані поляки брали участь у антипольських маніфестаціях в Україні. Але всі ці провокації підтримували й організовували російські спецслужби, мета яких – налаштувати поляків і українців одні проти одних”, – пише американське видання Newsweek.

Зі слів польського історика та публіциста Єжи Таргальського, зміни до закону про Інститут національної пам’яті РП в частині, яка стосується українців, “було ухвалено під диктовку РФ, тому що люди, які це зробили, політично пов’язані з РФ”. На його думку, нині відносини Польщі та України опинилися в кризі, попереду – катастрофа. “В Польщі з того моменту, коли почалася криза у відносинах між нею та Ізраїлем і єврейськими колами у США, почалася праця над створенням проросійської партії, яка буде націоналістична, антисемітська, антиукраїнська, антиамериканська і закликатиме до союзу з РФ проти США і НАТО. Якщо уряд не зреагує, матимемо в Польщі потужну проросійську силу, яка забере доволі велику частину електорату партії ПіС”, – цитує Єжи Таргальського “Польське радіо”.

P.S. Залишається надія, що досягти порозуміння вдасться під час саміту НАТО, який розпочався учора, 11 липня, в Брюсселі і триватиме два дні. На його полях запланована зустріч президентів України та Польщі. Водночас і тут не обійшлося без ножа в спину від ще одного сусіда України. Через блокування Угорщини не відбудеться засідання комісії Україна – НАТО на найвищому рівні, на яке в Києві покладали великі сподівання. 

Нагадаємо, що Угорщина звинувачує Україну в “грубій атаці” на нацменшини у зв’язку з положеннями мовної статті Закону України “Про освіту”, прийнятого 5 вересня 2017 року. При цьому в грудні 2017-го Венеційська комісія опублікувала висновки щодо резонансного закону – не підтримала ультиматум, висунутий Будапештом.

Європейська правда припускає, що конфлікт із Україною став для Угорщини інструментом у вирішенні іншої проблеми – в боротьбі за увагу президента США. Угорське вето на співпрацю з Україною в НАТО вже допомогло угорському прем’єру Вікторові Орбану: Вашингтон перервав негласну заборону на пряме спілкування із одіозним керівником Угорщини. Дональд Трамп мав телефонну розмову з Орбаном, але кінцевою метою угорського прем’єра є особиста зустріч із президентом США. Однак Білий дім досі її не підтвердив…