Ніна Карпачова, Уповноважений ВРУ з прав людини, про представництво  у Львові, збільшення у 1,5 раза звернень від українців та побиття затриманих

2009-го у Львові має запрацювати представництво Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у західному регіоні. Процес із його створення український омбудсмен Ніна Карпачова делегувала своєму представникові на Львівщині Зенону Котику (екс-заступникові губернатора з правоохоронних питань). Як зазначила "Пошті" пані Карпачова, в Україні права людини як порушували масово, так це є й надалі.

- Чого саме очікуєте від відкриття представництва у Львові?

- Це буде певною засторогою, як і загалом поява інституції омбудсмена в Україні. Звісно, справжній омбудсмен завжди перебуває в опозиції до владних структур. Але це має бути конструктивна опозиція, а не деструктивна.

Представництво виконуватиме моніторингову та конструктивну роль співпраці з правоохоронцями, адвокатським корпусом і владою, допомагатиме відстоювати права людей у регіоні. Мур дуже високий, і усім вистачить роботи, щоб його здолати.

- Як часто жителі Львівщини звертаються до Вас щодо захисту їхніх прав?

- Не більше і не менше, ніж із інших регіонів. Донедавна більшість звернень стосувалася захисту громадянських прав. Останні півроку є перевага захисту соціально-економічних прав. Звісно, звернення стосуються й захисту прав ув'язнених. Постійно буваємо в ІТТ, СІЗО та колоніях.

- Чи маєте якісь зауваги до львівського СІЗО?

- Він один із найстаріших в Україні - йому понад 300 років. Це СІЗО потребує особливої уваги з точки зору того, що заарештованих потрібно переводити в інше місце. Впродовж останніх років багато зроблено щодо захисту прав заарештованих, які перебувають у цьому ізоляторі. Принаймні коли мій представник Зенон Котик відвідував СІЗО, то скарг, як раніше, не було. Нагадаю, що колись заарештовані масово скаржилися на тамтешні умови тримання. Там після зміни керівництва наведено лад. Проблема в тому, що суди зловживають своїм правом на обрання міри запобіжного заходу, яким є арешт. Суди працюють дуже і дуже консервативно. Для мене є принциповим - кількість в'язнів в Україні має бути зменшена. Проблема переповненості в ізоляторах як тимчасового тримання в системі МВС, так і Департаменту виконання покарань є дуже серйозною та болісною.

- Кілька років тому під час приїзду до Львова зазначали, що у райвідділах Львівщини, як і загалом в Україні, б'ють затриманих. Якою зараз володієте інформацією?

- Це хвороба всієї України. Львівщина не є винятком. Є кілька справ у Західній Україні. Виїздили в області, де були факти побиття затриманих до смерті через катування. Після "справи Мозоли" вважала: це вже неможливо, і такі факти будуть припинені. На жаль, звернень-скарг до омбудсмена про застосування сили під час затримань та арештів міліціонерами за останні два роки побільшало у 1,5 раза! Це близько 3 тис. скарг в Україні!

- Які області лідирують у цьому страшному списку? В яких саме регіонах є правоохоронці-кати?

- У центральній Україні найменше. У цьому списку захід, схід та південь.

- ... І Львівщина зокрема?

- Так.

- Під час попередніх візитів до Львова також наголошували, що міліціонерам властиве хамство та грубіянство. Це й надалі їм притаманне, чи таки є зміни за останні кілька років?

- Серед міліціонерів є дуже багато порядних, чесних та самовідданих патріотів України. Ігор Пилипчук, що загинув, - якраз приклад такого правоохоронця. Щодо дотримання прав затриманих та заарештованих, то проблема з боку мі­ліціонерів, на жаль, залишається. У 2004-му - першій половині 2006 року вона була дещо зменшена, а з кінця 2006-го й досі знову збільшується. Є кілька резонансних справ у різних областях, де через побиття, мордування та катування правоохоронці вбили людину. Нині це найскладніші справи для доведення. Має бути політична воля керівника, щоб довести, покарати та створити прецедент, аби інші ніколи до цього не вдавалися!

- Які б поради Ви дали громадянам, якщо, не дай Боже, їх затримають і вони опиняться у райвідділі?

- Насамперед має бути забезпечене інформування рід­них та близьких. Важливо, щоб затриманий зателефонував і повідомив, де він. Це його законне право! За Конституцією України, особа має право не свідчити проти себе, відмовитися від будь-яких коментарів. Важливо і щоб адвокат був присутній, коли людина починає свідчити. Правозахисні організації (і це відпрацьовуємо з майбутнім представництвом) мають вивішувати телефони, зокрема і у райвідділах, куди у разі затримання особа може звернутися. На Львівщині є помічник міністра МВС із прав людини. Люди мають знати, що саме він опікується дотриманням їх прав у правоохоронних органах.

- Який стан справ зі зверненнями громадян України до Європейського суду з прав людини?

- Серед країн-членів Ради Європи Україна займає перше місце за кількістю звернень. 90% - справи, пов'язані з невиконанням судових рішень. Проблема лежить усередині України. Відколи Україна ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини, за захистом своїх прав до цього суду звернулося близько 20 тисяч осіб. Уже є 400 рішень стосовно України. З одного боку, це свідчення того, що українці стали більш обізнані щодо захисту своїх  прав. З іншого - це ілюстрація того, що права людини масово як порушували в Україні, так це є й надалі.

- Які Ваші прогнози "справи Зварича"?

- Коли суд першої інстанції розглядав "справу Зварича", це відбувалося за його відсутності. Аналогічне повторилося, коли її розглядав Апеляційний суд вже у Києві. Це демонструє, наскільки судова влада нехтує правами людини. Якщо вона так ставиться до свого колеги, то уявіть як пересічній людині нині важко через суди захищати свої права! Винен він чи ні - це скаже суд. Ведемо моніторинг цієї справи. Знаю, що Зварич почав давати певні покази взагалі щодо ситуації у судовій системі. Почекаємо певних висновків, рішень та кроків щодо очищення судової системи.