У вівторок, 17 квітня, лідер вірменської опозиції Нікол Пашинян заявив про початок у країні “оксамитової революції”. Вірмени страшенно обурені тим, що Серж Саргсян, який вже відбув два президентських терміни, втретє став на чолі держави, причому цього разу має всі шанси керувати республікою довічно.

Політичну “бомбу” було закладено навесні 2014 року, коли щойно обраний на другий і останній президентський термін Серж Саргсян ініціював перехід країни до парламентської форми правління. До конституції були внесені зміни, згідно з якими президент перетворюється на суто церемоніальну фігуру, а реальна влада переходить до прем’єр-міністра. При цьому останній обирається не всенародно, а парламентською більшістю, і термін його правління не обмежений.

Сам Саргсян на всі боки запевняв, що навіть не мріє про прем’єрську посаду: “Одна людина не повинна претендувати на посаду глави держави у Вірменії більше двох разів у житті”. Як виявилося, збрехав. 17 квітня Національні збори обрали Саргсяна главою уряду, тобто, він знову очолив державу рівно через вісім днів після закінчення своїх президентських повноважень.

Вірменія – невелика країна. Про плани влади стало відомо задовго до їх фактичної реалізації: опозиція забила на сполох ще в лютому, попереджаючи, що виведе народ на вулиці. Роль лідера протестів узяв на себе Нікол Пашинян – опозиціонер зі стажем, лідер партії “Громадянський договір”, голова парламентської фракції “Єлк” (“Вихід”), у якої в парламенті лише дев’ять мандатів зі 105.

31 березня в Гюмрі, другому за величиною місті Вірменії, Пашинян з однодумцями почали марш до столиці й, пройшовши за два тижні близько 200 кілометрів, 13 квітня дісталися Єревана, де на площі Франції (названа так на честь того, що саме Франція надала притулок десяткам тисяч вірмен у часи турецького геноциду – “Львівська Пошта”) Нікол Пашинян заявив про початок у Вір­менії “оксамитової революції”. “Люди незадоволені тим, що людина, яка не користується жодною підтримкою населення, просидівши в президентському кріслі 10 років, зараз хоче пустити коріння в якості прем’єра. Це Вірменія, це не та країна, де люди будуть терпіти автократію. Тут сильні волелюбні настрої, і ніхто не боїться державної системи, як це часто буває в країнах пост-радянського простору”, – заявив член правління вірменської партії “Спадщина” Філіп Арзуманян.

Масові демонстрації тривають і в столиці Єревана, і у великих містах Гюмрі та Ванадзорі. За неофіційними даними, загальна кількість учасників протесту становить від 10 до 15 тисяч осіб, що для Вірменії з населенням у 3 млн осіб не так уже й мало. Вони перекривають вулиці, блокують будівлі держустанов, влаштовують “лежачі” страйки. Поліція спершу обмежувалася попередженнями, але потім терпець владі увірвався – кількість затриманих обчислюється вже сотнями.

Але налякати протестувальників не вдалося. “Ми повинні переслідувати Сержа Саргсяна всюди, він повинен відчувати себе в облозі в Єревані, чи то на урядовій дачі, яку він приватизував, чи в офісі Республіканської партії Вірменії або в Національних зборах”, – заявив лідер протестів Нікол Пашинян. До речі, в сутичках з поліцією він також зазнав травм, однак не припинив виступати на численних мітингах, на яких закликає вірмен блокувати всі мости, що з’єднують околиці Єревана з центром, лягати під автобуси і блокувати двері вагонів метро, знеструмлювати тролейбуси, кидати машини на проїжджій частині, щоб повністю паралізувати рух транспорту. Крім того, Пашинян порадив громадянам перевести в готівку гроші, що зберігаються на банківських картах, оголосити загальний страйк і бойкотувати заняття у навчальних закладах. “Наші дії не повинні мати кримінальний характер, все повинно відбуватися в рамках закону. Наші дії повинні бути зразком мирної громадянської непокори”, – підкреслив він.

Як далі розвиватиметься ситуація – побачимо. Опозиція налаштована вкрай рішуче, а представники поліції Єревана на умовах анонімності повідомляють, що “є рішення розігнати акції протесту будь-якими засобами”.