Білоруські безробітні змогли зітхнути з полегшенням – відтепер їм не доведеться щороку платити в бюджет 3,6 млн рублів (250 доларів США) “на фінансування державних витрат”. Щоправда, “бацька” однією рукою взяв, іншою, як і годиться, забрав. “Із 1 січня 2019 року всі непрацюючі громадяни будуть в повному обсязі оплачувати субсидовані державою послуги, але можуть бути звільнені від цього при “важкій життєвій ситуації”, – сказано в повідомленні прес-служби президента Білорусі.

Нагадаємо, що навесні 2015 року Олександр Лукашенко підписав указ, згідно з яким, якщо громадянин протягом року офіційно працював менше 183 днів, то він повинен сплатити до бюджету збір на фінансування державних видатків у розмірі 20 базових величин (близько 250 доларів). Для порушників було передбачене покарання у вигляді адміністративного арешту з обов’язковим залученням до виконання “суспільно корисних робіт”.

Найцікавіше, що під категорію “дармоїдів” підпадали матір/батько, котрі виховують дитину у віці до семи років, дитину-інваліда віком до 18 років, а також трьох і більше неповнолітніх дітей. Згідно з президентським указом, усі вони вважалися такими, “котрі беруть участь у фінансуванні державних витрат”. Як пояснив Михайло М’ясніковіч, колишній прем’єр-міністр країни: “Іноді чоловік добре заробляє і може дозволити, щоб його дружина не працювала. Але в поліклініку йдуть удвох. А платником податків виступає одна людина”. Загалом “дармоїдів” у Білорусі виявилося близько 450 тисяч (населення країни – 10 мільйонів). Їхня реакція для білоруської влади була цілковитою несподіванкою. На початку 2017 року, коли почали надходити перші рахунки з вимогою заплатити 3,6 млн рублів, у великих білоруських містах на демонстрації протесту вийшли по кілька тисяч людей. Такої кількості демонстрантів вулиці білоруських міст не бачили з 2010 року, коли мітинги проти порушень на президентських виборах жорстко придушила поліція.

Для “бацьки” це стало справжнім шоком. Показово, що за першими акціями протесту зазвичай вкрай рішуча білоруська поліція просто спостерігала, навіть не намагаючись почухати кийки об спини протестувальників. Відповідь проста: команди на розгін від розгубленого начальства не надходило. Потім, щоправда, кілька десятків “дармоїдів” опинилися під арештом, але загалом силовики діяли вкрай обережно.

Тоді білоруський політолог Валерій Карбалєвіч пояснював, що економічна криза в країні не тільки позначилася на зарплатах, зростанні безробіття, інфляції, підвищенні комунальних платежів, збільшенні пенсійного віку, але й “похитнула всю картину світу”. “Побудована Лукашенком 20 років тому економічна модель перебуває в кризі, більше не працює. Він запропонував альтернативний всім іншим пост-соціалістичним країнам проект, який полягає в тому, що можна нічого не трансформувати, не проводити жодних реформ, але зберегти рівень життя, який можна порівняти з рівнем життя сусідніх держав. Населення в це повірило, але сьогодні в суспільстві посилюється розчарування”, – коментує Валерій Карбалєвіч. Він каже, що механізмів легального висловлення невдоволення в Білорусі немає, зворотний зв’язок між владою і суспільством заблокований: “У нормальній демократії для висловлення невдоволення існують парламент, місцеве самоврядування, вибори, депутати, профспілки, незалежні суди та мас-медіа, представники опозиції в органах влади. Але в Білорусі нічого цього немає. Формально ці інститути існують, але реальний зміст у них відсутній. Для суспільного невдоволення є один-єдиний вихід – площа”.

Білоруський президент упертюх, але не дурень. Хоча гордість не дозволила йому відразу скасувати скандальний декрет, улітку 2017-го його дію призупинили, а виплачені громадянами гроші почали потроху повертати. Тепер же “бацька” повністю капітулював. “Лукашенко всерйоз побоюється повторення подій лютого – березня 2017 року, коли “дармоїди” декларували виключно економічні гасла. Проте президент чудово розуміє, що останні можуть швидко перетворитися вже на політичні вимоги”, – пояснив голова Об’єднаної громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько.