До кінця року вітчизняні компанії та банки мають повернути близько 13,5 млрд доларів зовнішніх позик

Незважаючи на неприємні кризові реалії, наважимось стверджувати, що гроші в Україні таки не перевелися. Держава наразі залишається серед позичальників, які ще можуть повертати свої борги. Нехай не всі й не відразу. На відміну від пересічних громадян, які ламають голови над тим, як розрахуватися із банками, де вони ще недавно масово брали кредити.

Щоправда, порівняно з корпоративним сектором, який через зростання потреб населення у кредитуванні теж запозичив чимало, банкам та приватним компаніям зі своїми борговими забов'язаннями впоратися набагато легше. Нацбанк України нещодавно повідомив, що за перші три місяці року вони вже сплатили 6,6 млрд дол. зовнішніх боргів. Щобільше - сума залучених за цей же час нових кредитів не набагато менша - 5,8 млрд дол. Отже, вітчизняний бізнес загалом рефінансував свої зовнішньоборгові забов'язання на 88%.

Головний регулятор фінансового життя країни пояснює ситуацію із надходженням нових довготермінових кредитних ресурсів пожвавленням на світових фінансових ринках та певним відновленням довіри до України. Принаймні, коли йдеться про повернення позик. Хоча, здається, що решта експертів і, зокрема, самі учасники ринку, на відміну від експертів НБУ, дотримуються протилежної точки зору: річ не в поліпшенні загальної ситуації на глобальних ринках, а тим паче не у змінах ставлення до нашої країни потенційних інвесторів. Позитивна статистика, радше, засвідчує інше - вітчизняні приватні компанії почали  активно повертати на рідні терени кошти із офшорних зон, оформлюючи їх, як кредити.

Свого часу ми писали, що за роки незалежності загальний обсяг  "ніби іноземних" інвестицій в Україну сягнув трохи більше 40 млрд дол. Фактично ж то поверталися гроші вітчизняного бізнесу, які в скрутні часи виводилися за кордон. Про що казати, коли із загальної суми таких інвестицій близько 21% припадає лише на один офшор - Кіпр.

Нацбанк не так давно повідомляв і про інше. За перший квартал за межі країни вимито близько 3,4 млрд дол. (деякі експерти цю суму як мінімум потроюють). Отже, тенденція рефінансування своїх же коштів, але під іншим соусом, триває.

Цікавою є і така інформація. Попри декларований загальний спад економіки, серед позичальників грошей із-за кордону першість тримають компанії так званого реального сектора. Як повідомляє НБУ, у першому кварталі цьогоріч вони спромоглися залучити на 13,6% кредитів більше, ніж погасили. Експерти фінансового ринку переконані, що основним позичальником виступали так звані афільовані (себто "материнські", а по суті ті ж, хоча й під іншою назвою та  із закордонною адресою) компанії. Отож, в Україну повертається у вигляді кредитів частина прибутків, акумульованих вітчизняними бізнес-групами на рахунках своїх же офшорних компаній. Те ж стосується й валютної виручки підприємств, точ­ніше, їхніх власників, що переказували гроші за кордон, аби втекти від ризиків вітчизняної банківської системи.

Але навіть за умов офшорного "кредитування", особливо враховуючи, що основний обсяг зовнішніх запозичень віт­чизняним компаніям треба погашати у другому - третьому кварталах, а також через загальне падіння кредитування  загального товарообігу виробничо-промисловим компаніям доведеться повернути 2009-го щонайменше 6,5 млрд дол.  

Українські ж банки спромоглися рефінансувати у першому кварталі понад 80% своїх боргових зобов'язань. Хоча їм трохи легше. Адже основним джерелом їхнього рефінансування є ті ж материнські закордонні фін­установи, яким вони й належать. Окрім цього, чимало іноземних банків докапіталізовували свої українські філії на умовах надання так званих субординованих кредитів. Крім того, нашим банкам до кінця цього року, однак, слід повернути загалом 7 млрд дол. боргів. А ми тут траншами МВФ переймаємося...