Ще у період виборчої кампанії Дональд Трамп обіцяв скоротити витрати на ООН та інші міжнародні організації. Зазначимо, що внески Сполучених Штатів (3 млрд доларів на рік) становлять 22% бюджету ЮНЕСКО, при цьому на території США немає культурних старожитностей, які потрібно було б захищати за допомогою цієї організації (для цього цілком вистачає коштів американського бюджету та приватних фондів). Крім того, подібна логіка зрозуміла виборцям Дональда Трампа, адже багато американців вважають, що зовсім не обов’язково витрачати гроші платників податків на захист чужих культурних цінностей.

Однак минулотижнева заява Білого дому про можливий вихід Сполучених Штатів із складу спеціалізованої установи ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) стала справжнім шоком. Джерела, близькі до американської адміністрації, повідомили пресі, що неофіційною причиною рішення є нібито “антиамериканські” та “антиізраїльські” настрої в ООН. Позиція ООН з питання держави Палестина (її визнали 136 держав-членів ООН, а також Ватикан, натомість категорично проти традиційно виступають США та Ізраїль) дійсно давно не подобається Сполученим Штатам. У 2011 році Палестина, незважаючи на протести Вашингтона та Тель-Авіва, стала повноправним членом ЮНЕСКО. Тоді на знак протесту США, Канада та Ізраїль припинили платити членські внески в бюджет організації.

Через день після заяви Трампа прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху доручив міністерству закордонних справ провести підготовчу роботу щодо виведення його держави з ЮНЕСКО. Щоправда, ізраїльтяни про всяк випадок залишили можливість для маневру. Високопоставлений ізраїльський чиновник пояснив, що процес виведення з організації не є миттєвим та, ймовірно, триватиме не менше року. “Якщо Сполучені Штати змінять свою думку про ЮНЕСКО протягом наступного року через зміни політики організації після обрання нового генерального директора, Ізраїль може в кінцевому підсумку теж залишитися”, – запевнив чиновник видання Haaretz.

Тим часом багато експертів кажуть про “російський слід” у скандальному рішенні про прийняття Палестини до ЮНЕСКО. Це було зроблено за активного сприяння тепер уже екс-директора ЮНЕСКО Ірини Бокової, яка очолювала організацію протягом останніх восьми років. Її батько, Георгій Боков – один із керівників Болгарської комуністичної партії, був головним редактором офіційного друкованого органу соціалістичної Болгарії – газети “Работническо дело” та членом ЦК компартії. У 1976 році його дочка закінчила надпрестижний Московський інститут міжнародних відносин. Серед її однокурсників були нинішній міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, колишній помічник Путіна Сергій Ястржембський, керівник комітету Держдуми РФ з іноземних справ Олексій Пушков, мільярдер, власник пропагандистського телеканалу Life Алішер Усманов. Згодом вона працювала в проросійському уряді Болгарії Жана Віденова на посаді міністра закордонних справ. Бокова часто зустрічається з Путіним, тож цілком вірогідно, що рішення про прийняття до складу ЮНЕСКО Палестини вона приймала під його впливом. Стратегія Путіна давно відома: максимально шкодити будь-яким міжнародним організаціям та союзам – від ЄС і НАТО до ООН.

А тепер – найцікавіше. Сенсаційні заяви з Вашингтона та Тель-Авіва прозвучали якраз напередодні виборів нового директора ЮНЕСКО. 13 жовтня з незначним відривом перемогла 45-річна Одрі Азуле, колишня міністр культури Франції, яка випередила за голосами свого конкурента з Кувейту – Хамада бін Абдуллу аль-Кауарі. На підтримку француженки єврейського походження проголосували 30 членів виконкому ЮНЕСКО, кандидатуру араба підтримали 28 осіб. Остаточно результати голосування мають бути затверджені на Генеральній асамблеї ЮНЕСКО, яка відбудеться 10 листопада.

Швидше за все, демарш Вашингтона та Тель-Авіва був викликаний бажанням не допустити на посаду директора ЮНЕСКО представника багатого, але занадто ісламістського Кувейту. Натомість француженка єврейського походження Одрі Азуле цілком здатна змінити політику ЮНЕСКО, принаймні щодо такого суперечливого регіону, як Близький Схід.