Як мовиться в прес-релізі на сайті компанії, проект передбачає запуск у експлуатацію трубопроводу і перші поставки газу внутрішнім споживачам у 2019 році, а з 2020-го – початок експортних поставок енергоносія. “Курдистанський регіональний газопровід не тільки забезпечить поставки природного газу на електростанції і заводи регіону, але й дасть можливість найближчими роками експортувати значний обсяг палива в Туреччину і на європейський ринок”, – наголошується в релізі. Інвестиції в проект будуть здійснювати за схемою BOOT (Build-Own-Operate-Transfer) – будівництво, володіння, експлуатація, передача. Передбачається, що пропускна здатність трубопроводу забезпечить експорт 30 мільярдів кубометрів газу щорічно, додатково до поставок основним внут­рішнім споживачам.

Щоб було зрозуміло: мовиться не про російський газ, а про той, який добувають у Північному Курдистані. Росіяни лише забезпечать будівництво газогону фахівцями та, найголовніше, фінансами. Про економічний зиск у цьому випадку говорити складно. Але оскільки більше половини акцій “Роснефти” належать державі, відповідно політику концерну формує особисто президент РФ. Сумнівна інвестиція в газопровід у далекій від Росії країні геополітично цілком виправдана. В такий спосіб Володимир Путін, очевидно, хоче контролювати свого непередбачуваного “любого друга” Реджепа Таїпа Ердогана.

Президент Туреччини має крутий норов і ухвалює абсолютно нелогічні зов­нішньополітичні рішення. Наприкінці 2015 року, коли турки збили російський винищувач, відносини Анкари та Москви різко погіршилися, тоді ж будівництво газогону “Турецький потік” по дну Чорного моря в обхід України було заморожене. Однак торік після невдалої спроби військового перевороту, в якому турецький президент Ердоган звинуватив США, Анкара різко змінила свою позицію: 10 жовтня 2016-го РФ і Туреччина підписали міжурядову угоду з відновлення будівництва газогону.

Допомагаючи іракським курдам збудувати власний газогін, Путін, напевно, сподівається тримати під контролем президента Туреччини, який на будь-які згадки про незалежний Курдистан реагує неадекватно.

Також згадаємо про ще один здобуток Путіна – найближчим часом Пекін планує запустити ф’ючерси на сиру нафту в національній валюті, водночас курс юаня на відміну від долара США прив’язаний до світових цін на золото. Більшість експертів назвали такий крок чи не першим у світовій практиці. Це рішення Пекіна серйозно вплине на ціни на нафту, які можуть підвищитися до 70 доларів США за барель (нинішня ціна бареля марки Brent становить 55,7 доларів США), а також на світові ціни на золото, які піднімуться до 1850 доларів США за унцію замість сьогоднішніх 1350-ти.

“Можливий наслідок купівлі Китаєм нафти за юані, забезпечені золотом, є ослабленням долара щодо основних валют. Але це може позитивно позначитися на збільшенні експорту США і зменшенні імпорту, завдяки чому знизиться торговий дефіцит у США”, – заявив виданню Al-Eqtisadiya (Саудівська Аравія) економічний радник і керуючий інвестиційними фондами Аммар аль-Муфті.

“Цей крок – радикальна зміна правил світової економіки, який вплине на долар, знизить його інвестиційну привабливість, внаслідок чого збільшаться банківські процентні ставки в США. Це може мати негативні наслідки як для державного, так і приватного кредитування в США, які негативно позначаться на кількох секторах економіки, наприклад, на секторі послуг”, – додав експерт. Інший експерт – доктор Мухаммед аль-Хашид прогнозує, що зростання ціни золота на майже 500 доларів США за унцію однозначно завдасть шкоди глобальним ринкам і призведе до серйозних економічних втрат для країн, що інвестують у цей дорогоцінний метал.