Україна зараз опинилась в епіцентрі скандалу, пов’язаного з останніми успіхами Північної Кореї у запусках балістичних ракет. Так, на початку цього тижня, 14 серпня, американська впливова газета The New York Times опублікувала статтю під дуже провокативним заголовком “Північнокорейський ракетний успіх пов’язаний з українським заводом, говорять слідчі”. В цьому матеріалі використовувались якісь засекречені дані американської розвідки і слова експерта з ракетних озброєнь в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Майкла Еллемана, який заявив, що двигуни для північнокорейських ракет “ймовірно прибули з України – можливо, незаконно”.  В  той самий день виходу статті в The New York Times Майкл Еллеман, в історії професійної діяльності якого є російський слід (від 1995 до 2001 року очолював програму Дердждепу США, спрямовану на демонтаж застарілих ракет дальнього радіусу дії в Росії; окрім фактів з професійної діяльності зараз в інформпросторі з’явились повідомлення про те, що дружину Майкла Еллемана звати Тетяна, вона ймовірно росіянка, їхнього сина звати Микита), опублікував своє дослідження.

Йшлося про ймовірність закупки північно-корейцями на “чорному ринку” ракетних двигунів,  виготовлених  держпідприємством “Південмаш”. Прямих звинувачень начебто і не було, але дуже багато домислів у стилі “жовтої преси”, що не мало б бути притаманним The New York Times. І все це описано в контексті начебто післяреволюційного хаосу в нашій країні. Якщо вірити американській газеті, то в нашій країні начебто можна будь-що, навіть двигун до балістичної ракети, просто купити і переправити до країни, яка перебуває під жорсткими міжнародними санкціями. А українські фахівці за гроші, начебто залюбки могли допомагати КНДР.

Згадувався й російський “Енергомаш” й ракетні двигуни на російських складах, але чомусь стаття була присвячена українському походженню нинішніх північнокорейських ракетних технологій. Висновки робились… по фотографіях. “Аналітики, які вивчали фотографії північнокорейського лідера Кім Чен Ина, що інспектує нові ракетні двигуни, прийшли до висновку, що вони беруть початок із до конструкцій, які колись приводили в рух ракетний арсенал Радянського Союзу. Ці двигуни пов’язані лише з декількома заводами колишнього Радянського Союзу. Дослідження урядових слідчих і експертів зосередилися на ракетному заводі в українському місті Дніпрі”, – зазначалось у матеріалі американського видання.

Зрештою Майкл Еллеман  в інших ЗМІ та соцмережах “дав задню”, виправдовувався, що ні в чому не звинувачував Україну і не вірить, що українська влада і керівництво “Південмашу” могли бути причетними до поставок ракетних двигунів у КНДР, але повторював  що до продажу технологій могли бути причетними працівники українського заводу.

Інформаційний скандал вже було запущено, російська пропаганда тішилась, представники української влади спростовували всі звинувачення і заявляли про провокацію, наші експерти шукали причини і першоджерело такої інформатики, насамперед заявляючи про російський інтерес у звинуваченні України. Особливо актуально це виглядає на тлі того, що саме зараз Білий дім думає давати нарешті добро на постачання Україні американського оборонного летального озброєння чи ні…

Після того, як КНДР провела вдалі тестові запуски міжконтинентальних балістичних ракет і назвала це “суворим попередженням” для США, світ застиг у напрузі. Погроз від північно-корейців вже було багато. І глава Білого дому Дональд Трамп уже заявляв, що будь-які погрози з боку Північної Кореї зустрінуться з “вогнем і люттю, яких світ ніколи не бачив”. Натомість у КНДР розповідали, що “серйозно розглядають” план завдання удару по острові Гуам в Тихому океані. Це американська територія, на острові, окрім курорту, розташована військова база США. І як повідомляє, до прикладу “Голос Америки”, вважається, що на цій базі зберігається найбільший – поза материком – арсенал ядерної зброї США.

Криза триває, в Держдепі США заявляють, що зацікавленні в діалозі з КНДР, але все залежить від північнокорейського лідера Кім Чен Ина. Також зауважимо, що в США заявили, що не відмовляються від спільних військових навчань з Південною Кореєю, початок яких запланований на 21 серпня. В Північній Кореї це також сприймають як провокацію…

Тут зазначимо, що на початку серпня американські ЗМІ з посиланням на розвідку поширили інформацію про те, що КНДР  успішно створила мініатюрні ядерні боєголовки для своїх балістичних ракет. Говорити про ядерний потенціал Північної Кореї важко, зрозуміло, що така інформація приховується, тамтешня влада лише поширює пропаганду про те, які вони сильні. Але от цьогорічні ракетні успіхи КНДР, бо раніше було багато провалів із запуском ракет, уже заставили весь світ серйозніше сприймати потенційну загрозу від червоного корейського авторитарного режиму.

КНДР за останні два роки справді суттєво просунулась в ракетних технологіях, а цього так швидко ніхто не чекав. Зараз увесь світ слідкує за Корейським півостровом і саме на такому тлі з’явилась стаття The New York Times і дослідження Майкла Еллемана, що можуть вплинути на імідж України.

Тут треба зазначити, що нещодавно німецький інженер-ракетобудівник і професор Технічного університету в Мюнхені Роберт Шмукер в інтерв’ю Deutsche Welle заявив про те, що основні компоненти ракет, запущені КНДР під час останніх випробувань, були завезені з Росії і виготовлені на її території або в країнах колишнього СРСР. Його заява була обережною, він не говорив про причетність “якогось уряду”, а  про те, що “можуть бути недержавні структури, окремі люди або організована злочинність, але повинні бути люди, які перевозять до Північної Кореї окремі компоненти і потім допомагають корейцям керувати цими ракетами”.

Тепер The New York Times і Майкл Еллеман змістили акценти більше в бік українських держпідприємств. Виправдовуючись в інтерв’ю “Голосу Америки” Еллеман заявив, що він не пов’язаний з Росією і що в нього симпатія до України і що він не впевнений, що саме з України КНДР отримала ракетні технології. Він підтверджує, що допомогти Північній Кореї могла і Росія.

Тут треба нагадати, що ще в 2011-му в Україні були заарештовані і засуджені на вісім років двоє громадян КНДР за спробу отримати доступ до технічної документації з ракетних технологій “Південмашу”. Тобто Україна навіть за Януковича продемонструвала, що не збиралась співпрацювати із Північною Кореєю. А от з Росією ситуація інша, вона  “дружить” з КНДР. І не можна забувати про те, що після останнього вдалого випробування північно-корейцями міжконтинентальної балістичної ракети в Держдепі США  заявили про те, що “Росія і Китай несуть особливу відповідальність за зростаючу загрозу регіональній і глобальній стабільності”, оскільки економічне співробітництво цих двох країн з північнокорейським режимом дозволяє останньому розвивати ядерну і ракетну програми.

Після нинішнього скандалу з публікаціями у США секретар РНБО України Олександр Турчинов заявив про те, що Україна ніколи не постачала ракетні двигуни чи відповідні технології до КНДР і що за антиукраїнською інформаційною провокацією стоять російські спецслужби, які хочуть прикрити власні гріхи.  Детально все пояснили і в КБ “Південне”, заявивши, що не мають ніякого відношення до ракетних двигунів, про які писала The New York Times і говорив Майкл Еллеман. “Автори статті у The New York Times підтверджують, що двигун РД-250 було розроблено у Росії та приводять конкретну назву підприємства-розробника двигуна. Однак не зрозуміло, з якої причини роблять однозначні неаргументовані висновки, що витік технології стався з України. Дійсно, розробником двигуна РД-250 є російська компанія НВО “Енергомаш”. ДП “КБ Південне” ніколи не розробляло подібні двигуни на самозаймистих компонентах палива за відкритою схемою... Після набуття незалежності Україна більше не виготовляла жодних балістичних ракет ні для Російської Федерації, ні для власних потреб, ні для будь-якої іншої країни. Починаючи з 1991 року технологічні лінії з виготовлення двигунів на ДП “ВО “Південмаш” з характеристиками, аналогічними двигуну РД-250, було частково демонтовано. Виробничу лінію для створення балістичних ракет SS-18 та двигунів для них було повністю знищено… Усі двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250, залишали територію ДП “ВО “Південмаш” виключно у складі ракет. Єдиний двигун, який коли-небудь постачало ДП “ВО “Південмаш” як окремий компонент, – це двигун VG143 для четвертого ступеня європейської ракети-носія Vega”,  – зазначили в українському конструкторському бюро. Також в.о. голови Державного космічного агентства Юрій Радченко під час прес-конференції 15 серпня заявив про те, що Росія має підстави та можливості постачати в Північну Корею ракетні двигуни.

“Добровільно позбувшись третього за потужністю ядерного потенціалу в світі, ми зробили унікальний внесок у міжнародну безпеку і ніколи б не дозволили собі поставити під сумнів нашу відданість міжнародним зобов’язанням. Якими б абсурдними не виглядали обвинувачення України, як відповідальні партнери, ми маємо уважно перевірити оприлюднену виданням New York Times інформацію про нібито постачання ракетних двигунів чи відповідних технологій до Північної Кореї. Тому доручив невідкладно, під головуванням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та із залученням Міжвідомчої комісії з політики ВТС та експортного контролю, а також ДП “Південмаш” та КБ “Південне”, провести ретельне та всебічне розслідування ситуації та доповісти про результати впродовж трьох днів. Переконаний, що це дозволить достеменно підтвердити надуманість припущень про “український слід” у північнокорейській балістичній історії та, ймовірно, локалізувати справжнє джерело і задум цього безпідставного фейку”, –  написав  16 серпня на своїй сторінці у Facebook український Президент Петро Порошенко, який  вирішив втрутитись у ситуацію.

Українські політичні експерти зараз згадують скандал із  нашими “Кольчугами” і  розмірковують про те, як владі треба діяти зараз. “15 тому Україна вже мала проблеми у відносинах з США через публікації у тамтешній пресі. У 2002-ому на підставі “записів Мельниченка” нашу державу звинуватили у постачанні режиму Саддама Хусейна станцій радіотехнічної розвідки “Кольчуга”, які могли створити проблеми американським військовим літакам під час вторгнення до Іраку. Реакція офіційного Вашингтону була асиметричною та болісною для Києва, супроводжувалася остракізмом для Кучми з боку західних партнерів… Заради міжнародної реабілітації Україна ухвалила рішення про направлення своїх військових до Іраку, а про відсутність слідів “Кольчуг” у захопленому США Іраку всі якось промовчали і ніхто не вибачився. Сьогодні ситуація виглядає дещо іншою, бо за 15 років світ суттєво змінився. Є підстави сподіватися на ефективний фактчекінг за участю міжнародних розслідувачів та прозоре розслідування “експертних натяків”. Підстав для них не бракує, адже нині політичними спонсорами Північної Кореї є Китай та Росія, а в західній пресі з’являлися публікації про російські ракетні двигуни, які використані у північнокорейських ракетах. Зрозуміло, що адміністрація Трампа не в захваті від перспективи подальшого загострення відносин з Кремлем, проте, як показало нещодавнє ухвалення санкційного закону, у Штатах зараз далеко не все вирішують у Білому Домі. Є ще один факт, на який менше звернули увагу в інформаційній метушні після появи статті New York Times: з 1987 року існує Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), до якого Україна приєдналася ще у 1998 році, і поки не було підстав говорити про порушення нами цих правил… Зараз для України  важливо відлагодити інформаційну роботу влади за револьверним принципом, адже поява подібної статті-каталізатора навряд чи буде поодиноким випадком тлумачення інформації не на користь України. Тому потрібні оперативні та чіткі дії органів державної влади та експертного середовища, адже гібридна агресія Росії не передбачає Україні спокійного життя”, – написав у блозі на сайті ТСН.ua політолог, директор Центру суспільних відносин Євген Магда.

Треба зазначити, що інформагентство Reuters з посиланням на останню інформацію від американської розвідки, повідомило про те, що КНДР ймовірно і сама може виготовляти власні ракетні двигуни без імпорту відповідних технологій. А у Держдепі США вже відреагували й на статтю The New York Times щодо України. Так, прес-секретар Держдепу Гезер Науерт заявила, що вони знайомі з повідомленнями у пресі, ставляться до такого питання серйозно. А також нагадала про те, що Україна має “дуже потужний рекорд нерозповсюдження” ракетних технологій, і,  що  США та Україну пов’язують “хороші, цільні відносини”.