Регулятор Bundes­netzagentur (Федеральне мережеве агентство), що займається розвитком газотранспортної мережі Німеччини до 2026 року, вирішив не включати в план розвитку п’ять проектів розширення газогону “Північний потік-2” у зв’язку з їх “ненадійністю”. При цьому німці продовжують розраховувати на російський газ, який повинен замінити поставки з голландських родовищ, що наближаються до вичерпання.

Зрозуміло, що основною причиною такого рішення стали нові антиросійські санкції, затверджені Конгресом США 25 липня. І хоча законопроект ще повинен пройти затвердження в Сенаті та бути підписаним президентом, мало в кого залишаються сумніви в тому, що вже незабаром обмеження набудуть чинності.

Хоча багатьом в Європі новий пакет санкцій дуже не сподобався. “Під дію нових санкцій США щодо Москви може потрапити будь-яка співпраця між Євросоюзом і Росією в сфері енергетики, аж до ремонту трубопроводів, що завдасть шкоди енергопостачанню ЄС”, – заявив в інтерв’ю Neue Osnabrьcker Zeitung уповноважений федерального уряду Німеччини з питань співробітництва з Росією Гернот Ерлер. Він також зазначив, що досі дії Вашингтона і Брюсселя щодо санкцій проти Росії були узгоджені, але тепер “політика США вийшла за межі цього скоординованого партнерства”.

Наляканий “Газпром” почав шукати запасні варіанти будівництва “Північного потоку-2”. Як повідомили “Ведомости” з посиланням на власні джерела, керівництво компанії Nord Stream 2 AG, яка є оператором з будівництва газогону, провело попередні консультації з низкою китайських банків, на яких обговорювалася можливість залучення довгострокового фінансування.

Про зближення Москви й Пекіна говорять вже давно. Водночас справжньою дружбою там і не пахне. “Китайці досить скупі й не роздають гроші направо і наліво. Крім того, вони не люблять фінансувати проекти, в яких самі не беруть участь. “Газпрому” такий кредит може дорого обійтися. Ви ж бачите, що жоден спільний проект РФ з китайцями не обходиться без труднощів – ні газопровід “Сила Сибіру”, ні будівництво високошвидкісної залізниці. Все йде дуже повільно і довго, тому що китайці враховують тільки свої інтереси”, – розповів російському інтернет-ресурсу “Свободная пресса” аналітик інвестиційної групи “Фінам” Олексій Калачов.

Провідний експерт Фонду національної енергетичної безпеки, викладач Фінансового університету при уряді РФ Ігор Юшков також вважає, що ризики співпраці з КНР дуже високі: “Велике питання, під які умови китайські інвестори можуть дати гроші. КНР, як правило, дає кредити або при входженні в проект, або за умови, що продукт з цього проекту буде надходити на китайський ринок, або що обладнання для нього буде виробництва КНР. Але ми точно знаємо, що обладнання китайським не буде, газ буде надходити в Європу, та й сумнівно, що Китай отримає частку в проекті. Тож, можливо, ставка за цим кредитом буде позахмарною”.

Але не виключено, що мова піде про комплексну угоду. Наприклад, КНР дає гроші на “Північний потік-2”, а в обмін китайці отримують частку в східних проектах “Газпрому”. Хоча можливий варіант, що Москва може запропонувати Пекіну оригінальну оборудку “нафта в обмін на газ”.

Китай, за підсумками першого півріччя 2017 року, вперше обігнав Сполучені Штати за обсягами імпорту нафти – 8,55 млн барелів на добу проти американських 8,14 млн барелів. Не виключено, що Москва може спробувати залучити китайські інвестиції для побудови газогону “Північний потік-2”, запропонувавши в обмін величезні знижки на нафту. В цьому разі знаменитий китайський прагматизм цілком може взяти гору над страхом перед американськими санкціями.

Для Росії подібна оборудка буде вкрай невигідна з економічної точки зору. Натомість не варто забувати, що Володимир Путін задля підтримки свого міжнародного іміджу здатен на будь-які несподівані рішення. Президент РФ усіляко переконує Захід, що санкції для нього – як щиглик для слона. Тож він цілком може зважитися на втрату мільярдів USD, аби вчергове втерти носа, перш за все, Сполученим Штатам: мовляв, ваші санкції нічого не варті, якщо я вже щось вирішив, то мене ніхто не здатен зупинити.