Влада КНДР укотре підтвердила свою повну неадекватність. Днями “червоні корейці” запустили чергову ракету, яка впала в море у виключній економічній зоні Японії. Таке враження, що Пхеньян свідомо наривається на війну з американцями. Нагадаємо, що не так давно Дональд Трамп пообіцяв жорстко відреагувати на наступне ракетне випробування КНДР. Тож тепер слово за президентом США, який, віддавши наказ про ракетний удар по Сирії, довів свою здатність на рішучі дії.

Насправді варіантів, щоб провчити “червоних корейців”, у Вашингтона лише два. США можуть обмежи­тися ударом по готовій до випробувань ракеті або просто перехопити її в повітрі після старту. Такі дії серйо­зного скандалу не викличуть, але й особливого ефекту не дадуть: роботи над ракетами великої дальності в КНДР продовжаться, хоча зрив випробувань трохи сповільнить їх хід. 

Значно крутішим варіантом стане спроба раптовим масованим ударом вивести з ладу ключові об’єкти північнокорейського ракетно-ядерного комплексу: центри виробництва зброї, підприємства, на яких виготовляються компоненти ракет і проводиться їх складання, випробувальні центри та склади. Хоча ці об’єкти ретельно замасковані, й зазвичай розташовані в підземних бункерах, і про місце знаходження багатьох з них у США просто немає інформації, такий удар теоретично можливий.

За такого розвитку подій Пхеньян обов’язково спробує дати здачі. Експерти кажуть: незважаючи на застаріле озброєння, армія КНДР здатна влаштувати на Корейському півострові справжню катастрофу.

Журналісти часто концентрують увагу на арсеналі балістичних та міжконтинентальних ракет КНДР, але експерти кажуть, що насправді це великий пропагандистський міф. За даними розвідки, у розпорядження КНДР – не більше 10-20 ядерних боєголовок, причому невідомо, чи вони достатньо компактні для розміщення на балістичних ракетах. 

У разі збройного конфлікту може йтися про одночасний запуск максимум кількох десятків північнокорейських ракет, оснащених звичайними фугасними бойовими частинами, але не про масований ракетно-ядерний удар. Запуски цих ракет можуть бути легко відбиті крейсерами і есмінцями ВМС США, що володіють достатнім потенціалом засобів протиракетної оборони, та сухопутними системами THAAD, які здатні ефективно боротися з балістичними ракетами.

Однак, справжня загроза з боку Півночі – це важка артилерія і війська спецпризначення. “Розміщені на передових позиціях 170-міліметрові самохідні гармати і 240-міліметрові реактивні системи залпового вогню готові в будь-який момент завдати масованого вогневого удару безпосередньо по Сеулу”, – пише американське видання The National Interest. Зазначимо, що відстань від демаркаційної лінії до центру південнокорейської столиці з населенням в 25 млн осіб становить жалюгідних 35 кілометрів. Також у розпорядженні КНДР є більше 4000 танків i 2500 інших броньованих машин, які здатні здійснити масований марш-кидок углиб південнокорейської території.

Не варто забувати і про численні й добре підготовлені війська спеціального призначення. Коммандос КНДР прекрасно навчені та оснащені, й здатні виконувати завдання зі знищення транспортних комунікацій, ліквідації воєначальників і державних діячів, проведення диверсій на стратегічних об’єктах. 

Загальний висновок невтішний: хоча Північна Корея – це відстала в технічному відношенні країна, але в разі війни її армія може завдати серйозної шкоди Південній Кореї та американським військам, що базуються на півострові.

Найбільшу тривогу викликає те, що в зоні досягнення артилерії “північних” – низка великих підприємств нафтохімічної галузі та всі чотири південнокорейських АЕС (загалом – 25 реакторів). Їх руйнація артилерійським вогнем чи масштабні диверсії, влаштовані загонами спецпризначенців, можуть обернутися справжньою екологічною та гуманітарною катастрофою. Принаймні російські мас-медіа пишуть, що ядерна хмара (за відповідного напрямку вітру) вже за дві години може накрити Владивосток (населення – 600 тисяч осіб). Якщо вітер змінить напрямок – приблизно за такий самий час радіація сягне японського узбережжя.