Загалом за десять років у Німеччині було порушено 123 справи за фактом шпигунства, причому найчастіше їх фігурантами ставали громадяни Російської Федерації – німецька контррозвідка викрила 27 агентів РФ. Про це пише часопис Mitteldeutsche Zeitung, наводячи дані Міністерства внутрішніх справ Німеччини. Найктивніші після росіян – представники Ірану (викрито 22 шпигунів), ще по 15 прибули із Туреччини і Китаю, восьмеро – із Сирії. Не дрімають і союзники – обвинувачення в шпигунстві висунуті сімом громадянам Сполучених Штатів.

Ще гірша ситуація в Польщі. Нещодавно окружний суд Варшави засудив юриста Станіслава Ш., який має громадянства Польщі та Росії, до чотирьох років ув’язнення за шпигунство на користь ГРУ РФ. Агент передавав росіянам інформацію про енергетичну галузь Польщі, відвідував засідання комітету Сейму з енергетики, щоб отримувати неофіційні дані про газові проекти.

В грудні 2016 року співробітники військової контррозвідки SKW затримали офіцера 1-ої бази транспортної авіації у Варшаві Пет­ра Цапа, якому висунули обвинувачення за статтею “збір або зберігання інформації для передачі іноземній розвідці”. В травні 2016-го військовий окружний суд Варшави за шпигунство на користь Росії засудив до шістьох років ув’язнення підполковника Міністерства оборони Республіки Польща.

За тиждень до того за обвинуваченням у шпигуванні на користь РФ був арештований лідер проросійської партії “Зміна” Матеуш Піскорський. Як повідомили в Агенції внутрішньої безпеки Польщі, він брав участь у “діяльності російської розвідки, спрямованої проти Польщі, виконуючи оперативні завдання з просування російських інтересів і маніпулювання настроями польського суспільства, отримуючи відповідне фінансування і винагороду”.

Польські контррозвідники з’ясували, що в рамках цієї діяльності Піскорський створив політичну партію і громадські організації, фінансовані РФ, які “були покликані виконувати оперативні завдання, що спричинили б у Польщі антиукраїнські настрої та зіпсували українсько-польські відносини”. Зокрема, у 2015 році він організовував виїзди членів очолюваної ним партії “Зміна” до України і керував провокаціями, що полягали в паплюженні українських пам’ятників та написах “польський Львів” польською мовою, що мали на меті засвідчити “антиукраїнські настрої” поляків, які мешкають в Україні.

Ще в 2013 році Агенція внутрішньої безпеки Польщі стверджувала, що країна залишається під ковпаком агентів колишнього КДБ. Тодішній глава ABW генерал Кшиштоф Бондарик запевняв, що в Польщі працює майже 300 російських шпигунів (!). Імовірно, ця цифра ґрунтується на даних про кількість співробітників МВС Польської Народної Республіки, які в комуністичні часи пройшли навчання у навчальних центрах КДБ і вишах МВС СРСР – понад 600. З них, за даними польського часопису Nasz Dziennik, вдалося ідентифікувати лише 362 особи.

Як випливало зі звіту ABW, польські спецслужби побоюються відновлення старих зв’язків (передусім агентурних). “Такого ґатунку відносини не припиняються. Те, що спочатку контакти складалися на професійному ґрунті, не означає, що росіяни не вербували поляків для співпраці за гроші. Це досі становить велику небезпеку!” – наголошував один із колишніх керівників ABW Богдан Щвенчковський. “Звичайно, що більше часу минає, то таких людей меншає. Однак багато колишніх співробітників польських спецслужб зробили кар’єру в різного роду державних установах та бізнесі. Зараз їх усе ще можуть використовувати, щоби шкодити інте­ресам Польщі”, – стверджував генерал.

Погоджувався з ним і Пйотр Гонтарчик, історик і політолог, який багато років працює над цією тематикою. “Звичайно, люди з комуністичної СБ вже давно відійшли від справ, проте досі володіють широкими можливостями. Вони можуть сприяти вербуванню нових агентів із молодшого покоління – тих, що прийшли на службу вже після 1990 року”, – заявив він.

Як бачимо, російська розвідка міцно вкоренилася у Польщі. Причому мовиться не лише про суто військові таємниці, приклад лідера партії “Зміна” свідчить, що Москва активно намагається пересварити Варшаву і Київ на ґрунті давніх історичних образ.