Національний нафтогазовий холдинг “Нафтогаз України” подав позов до Європейського суду справедливості з вимогою скасувати рішення Єврокомісії про розширений доступ російського газового монополіста “Газпрому” до газопроводу OPAL, яким газ надходить iз “Північного потоку” (див. “Довідку” – “Пошта”) на ринки Центральної Європи. “Нафтогаз” у позові заявляє про те, що ухвалення даного рішення ЄК без консультацій з Україною порушує статтю 274 Угоди про Асоціацію між Україною і ЄС, а також зобов’язання ЄС по Договору до Енергетичної хартії та Договору про заснування Енергетичного співтовариства. Практично одночасно аналогічний позов подала і Республіка Польща.

OPAL – частина наземної інфраструктури “Північного потоку”, що проходить узбережжям Німеччини. Потужність “Північного потоку” складає 55 млрд кубометрів, потужність OPAL – 36 млрд, ще частина газу транспортується іншим сухопутним газогоном, що носить назву NEL. Довший час Єврокоміся дозволяла “Газпрому” задіяти лише 50% потужностей OPAL. Але 28 жовтня минулого року ЄК прийняла рішення, згідно з яким російський монополіст міг викуповувати на аукціонах ще до 40% сухопутної труби. За однією з версій, така прихильність пояснювалася побоюваннями Європи щодо надійності українського транзиту (до початку опалювального сезону 2016-2017 років Україна підійшла з рекордно низькими запасами газу в підземних сховищах).

Для України розширення доступу “Газпрому” до OPAL означає зниження транзитних обсягів з відповідною втратою доходів. Глава “Нафтогазу” Андрій Коболєв попереджав, що Київ недоотримає майже 425 млн доларів за транзит.

Невдовлена й Польща. Польська нафтогазова корпорація PGNiG також подала позов на рішенням ЄК. Поляки стверджують, що Єврокомісія перевищила повноваження, а рішення про доступ “Газпрому” до OPAL порушило принципи правової визначеності та положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а крім того, не узгоджується з принципами політики ЄС, що передбачає максимальну диверсифікацію поставок.

Нагадаємо, що відповідно до Третього енергетичного пакету ЄС, прийнятому в 2009 році, компанії-продавці газу не можуть бути одночасно власниками транспортних мереж. Тобто або “Газпром” продає сировину, або займається виключно транспортуванням чужої. Очевидно, що у випадку OPAL цієї умови дотриматися не вдасться.

Насправді зараз Європейський суд вирішує не стільки долю OPAL, скільки долю ще одного російського газопроводу, що носить назву “Північний потік-2”. Ця труба пройде дном Балтійського моря паралельно першому газогону, і для її нормального функціонування також буде потрібна наземна інфраструктура. Проект містить суходільну ділянку, що тягнутиметься до Центрально-європейського газового хабу в німецькому Баумґартені.

Якщо зараз “Газпрому” вдасться довести правомірність доступу до транспортних потужностей на суходолі, то українська газотранспортна система фактично виявиться нікому не потрібною. Більше того, Україна залишиться без газового реверсу. Минулої осені “Газпром” і словацький оператор газопроводів Eustream домовилися про співпрацю. Останній розраховує перекачувати російський газ із німецького хабу в Баумґартені до Угорщини та Балкан. В офіційному коментарі Eustream попередила, що здійснювати реверс газу в Україну з Німеччини буде складно: “Після ймовірної реалізації “Північного потоку-2” реверсних потужностей для доставки газу з Німеччини буде недостатньо, країни конкуруватимуть між собою за ці потужності, і деяким із них їх не вистачить. Наприклад, Україні доведеться конкурувати за реверс російського газу з Італією”.