Президент республіки на ініціативу відреагував ухильно, відзначивши, що питання треба вирішувати “дуже виважено”. Однак з огляду на те, що пе­рейменування міст у Казах­стані давно стали традицією, а депутати парламенту готові цілувати президента в усі можливі місця, Астана цілком може перетворитися на Нурсултана. 

Про те, що “несподівана” пропозиція депутата мажилісу – нижньої палати парламенту – Куаніша Султанова була завчасно підготовлена, свідчить хоча б той факт, що прозвучала вона на спільному засіданні двох палат парламенту. По-друге, ідею колеги одразу підтримав лідер фракції комуністів, які в іграшковій казахстанській політичній системі виконують роль нібито опозиції, Владислав Косарєв. Це така неодмінна деталь місцевих політичних викрутасів: важливі заяви обов’язково робляться представниками різних національностей, що має демонструвати повну єдність “великого казахстанського народу”.

Зрештою, перейменування – давня місцева забава. Сама республіка була створена в 1920 році як автономна Киргизька соціалістична радянська республіка зі столицею в Оренбурзі. У 1925 році республіку перейменовують у Казахську, столицю переносять y Кизил-Орду, яка до цього називалася Перовськ, Форт-Перовський і Ак-Мечеть. У 1927-oму головним містом стає вже Алма-Ата. Новий сплеск перейменувань почався після отримання республікою незалежності в 1991 році. Алма-Ату перейменували в Алмати, місто Шевченко – в Актау, Гур’єв – в Атирау, Семипалатинськ – в Семей, Чимкент став Шимкентом.

З назвою нинішньої столиці Казахстану теж довга історія. Місто було засноване в XIX столітті як пост Акмолинський, потім отримав назву Акмолинськ. У 1950-х роках радянська влада почала реалізовувати черговий грандіозний проект – освоєння цілинних земель. В Казахській РСР створили величезний Цілинний край, а його столиця отримала назву Цілиноград. У 1992-oму місту повернули історичну назву Акмолинськ, а вже 1998-го Нурсултан Назарбаєв, “враховуючи побажання громадськості міста”, своїм указом дав населеному пункту назву Астана, що з казахської перекладається як “столиця”. 

Але цим сверблячка з перейменуваннями в головного казаха не минулася. У 2014 році Назарбаєв запропонував присвоїти Казахстану нову назву: Казак Єли (“Країна казахів”). Громадськість президентську ідею дружно підтримала, але республіку чомусь так і не перейменували. Зате ім’я самого Назарбаєва вже носили національний університет оборони, мережа середніх шкіл і гірська вершина в Тянь-Шанських горах, що до 1998 року була піком Комсомолу. Дві головні мечеті Астани теж мають назви з прозорим натяком – Нур-Астана і Хазрет-Султан. Образ першого і єдиного президента увічнений також y численних монументах, а 1 грудня відзначається День Першого Президента. 

Більший розмах культу особи спостерігався тільки в сусідньому Туркменистані. Сапармурат Ніязов був президентом республіки до 2006 року. За цей час він отримав титул Вічно Великого Сапармурата Туркменбаші, на його честь назвали один iз місяців календаря, аеропорт в Ашгабаті, місто на узбережжі Каспійського моря, безліч вулиць і площ та ще й спорудили кілька тисяч (!) прижиттєвих пам’ятників.

Слід зазначити, що не надто бавиться в скромність і президент Таджикистану Емомалі Рахмон. Щойно 14 листопада він підписав закон про присвоєння собі титулу “Основоположник національного світу згоди – Лідер нації”. А через два дні Таджикистан відзначив нове свято – День Президента: саме 16 листопада Рахмон посів пост глави держави в 1994 році. 

Але повернімося до казахського аксакала. 24 листопада Нурсултан Назарбаєв підтвердив, що має намір залишатися на президентській посаді до 2020 року. Навіть у разі смерті чи різкого погіршення стану здоров’я 76-річного президента владу, швидше за все, переберуть його діти. У Назарбаєва три дочки – Даріга, Дінара і Алія. Найбільш активна в політиці старша дочка. 13 вересня татко призначив 53-річну Дарігу депутатом сенату. До цього близько року вона займала пост віце-прем’єра, а перед цим була заступником голови мажилісу (нижньої палати) парламенту. Очевидно, саме її готує в наступники президент Казахстану.