Екіпаж судна Naham 3 – 26 громадян Філіппін, Індонезії, В’єтнаму, Тайваню та Камбоджі – провів у полоні майже чотири роки. Двоє моряків так і не дочекалися свободи – вони померли від хвороб. А капітан був застрелений ще при абордажі.

Подробиці того, як їх тримали в ув’язненні, справді шокують. “До нас ставилися як до тварин. Так добре знову відчути себе людиною!”, – розповів один iз врятованих, філіппінець Антоніо Лібреф в інтерв’ю The Guardian. За словами колишніх в’язнів, вони харчувалися лише невеличкими порціями рису або квасолі, їх неодноразово били і катували. Щоб вижити, бранці робили зашморги з мотузок і ловили щурів та птахів, використовуючи рис як приманку. Води давали приблизно літр на день, і це враховуючи, що температура повітря могла підніматися майже до плюс 40 градусів.

Серед тих, хто зустрічав бранців після звільнення, був і американський журналіст Майкл Скотт Мур. Свого часу він 977 днів провів у полоні в піратів. “Я теж страшенно голодував, дуже схуд, хоча мені не було настільки погано, щоб ловити щурів”, – розповів він. Мура неодноразово били, але один iз найбільш гнітючих для нього спогадів – про те, як охоронці на ніч зв’язували йому ноги велосипедним ланцюгом. “Це викликало відчуття повного безсилля. Пірати ставилися до мене як до тварини. Вони переступали через мене, кидали на мене недопалки, а потім побожно молилися у напрямку Мекки – так мандрівники в пустелі проводять час біля своїх верблюдів”, – згадує Майкл Скотт Мур. Зрештою, його родичі і низка громадських організацій зібрали 1,6 мільйона доларів викупу, і в 2014 році журналіста випустили на свободу. 

Долю іншого полоненого описує сайт Save our seafarers (“Врятуйте наших мореплавців”). Індійський моряк Дипендра Ратхоур потрапив у полон у 2011 році неподалік територіальних вод Оманy, коли його судно здійснювало перехід з Індії в Норвегію. Чоловік розповів, що всю команду тримали в штурманській рубці. “Умови були нестерпними. Всі ілюмінатори закриті, дуже душно. Гігієна жахлива – туалет дуже швидко перетворився на смердючу яму. Майже всі захворіли. Годували нас тільки так, щоб не померли від голоду, цибулею з картоплею. Раз на пару тижнів випускали на палубу розім’яти ноги”, – згадував колишній в’язень. За його словами, бандити били їх металевими прутами, прикріплювали до тіл електроди і пускали струм, а одного бранця прив’язали мотузками до щогли і залишили висіти на кілька годин. Лише після сплати викупу в п’ять мільйонів євро нещасних звільнили. Але розквіт сомалійського піратства в минулому – завдяки постійним конвоям військових кораблів інших держав уже майже чотири роки сомалійцям не вдається взяти на абордаж жоден корабель. Проте в полоні досі перебувають кілька десятків захоплених раніше моряків. 

---

Найгучнішим піратським інцидентом, безпосередьо пов’язаним iз Україною, стало захоплення у вересні 2008 року суховантажу “Фаїна” під прапором держави Беліз. У трюмах судна виявили 33 танки Т-72, боєприпаси та гранатомети українського виробництва. Із 21 члена екіпажу – 17 громадяни України, троє росіян та громадянин Латвії. Спочатку пірати висунули вимогу викупу за 35 мільйонів доларів, однак уже наступного дня “ціну питання” знизили до 20 мільйонів. Після довгих переговорів і передачі викупу лише у 3,2 мільйона доларів “Фаїну” відпустили, не зачепивши вантаж. Корабель продовжив шлях до кенійського порту Момбаса. У полоні від гіпертонічного кризу помер капітан судна, громадянин Росії Володимир Колобков. Танки та інше озброєння, за твердженням офіційного Києва, були законно продані міністерству оборони Кенії. Однак представники США заявили, що насправді зброю везли сепаратистам у регіон Дарфур у Судані, причому ООН ввела ембарго на постачання зброї в цю конфліктну місцевість. Ще цікавіше, що один із лідерів сомалійського клану Дород, бойовики якого захопили “Фаїну”, здобув освіту в одному з військових вишів Харкова.