Розпочалися перші в історії спільні російсько-єгипетські військові навчання під помпезною назвою “Захисники дружби 2016”. Минулого тижня з військового летовища “Дягілєво” поблизу Рязані один за одним стартували потужні військово-транспортні Іл-76. 

“Разом iз підрозділом військово-десантних військ у кількості приблизно 500 осіб літаки військово-транспортної авіації доставили на Африканський континент бойові машини десанту (БМД-2), бронетранспортери (БТР-Д), а також спеціальну колісну техніку, зокрема, квадроцикли”, – заявив представник прес-служби міністерства оборони Російської Федерації Євген Мєшков. За його словами, маневри на території Арабської республіки Єгипет триватимуть до 26 жовтня. Крім особового складу та наземної техніки, до Єгипту також прибули 15 російських гелікоптерів і літаків різного призначення, які діятимуть iз шести різних єгипетських аеродромів.

Офіційний сценарій навчань – “Протистояння масованій терористичній атаці з боку сусідньої держави”. Хоча назву останньої ні в Москві, ні в Каїрі не озвучили, всі відразу зрозуміли, що йдеться про Лівію. Ситуація в ній, прямо скажемо, напружена, фактично, можна говорити про громадянську війну. Водночас досі ніхто не чув, щоб котресь із лівійських угруповань планувало атакувати територію Єгиптy. 

Спільні російсько-єгипетські маневри стали несподіванкою. Єгипет уже багато років вважається вірним союзником Сполучених Штатів, отримуючи від них щонайменше 1,3 мільярда доларів на рік тільки на  збройні сили. Обсяги американської допомоги єгипетським спецслужбам та поліції засекречені, але, очевидно, теж є доволі серйозними.

Поява в єгипетській пустелі півтисячі російських десантників, поза сумнівами, є значним досягненням Володимира Путіна. За деякими даними, стратегічною метою Кремля є відродження колишньої радянської військово-повітряної бази “Сіді-Баррані” неподалік середземноморського узбережжя поблизу легендарного Ель-Аламейна. В 1972 році президент Єгипту Анвар Садат різко перервав усі контакти з СРСР і фактично вигнав з країни 32 тисячі радянських “військових консультантів”, які товклися на базі “Сіді-Баррані”. Саме з того моменту й почалося стратегічне співробітництво Єгипту зі Сполученими Штатами. 

Тут варто пригадати, що Росія вже перетворила військово-повітряну базу в місті Хмеймім у Сирії з “тимчасової” на “постійну” – відповідний закон був затверджений у державній думі Росії та відразу підписаний Путіним. Зараз у Сирії знаходяться вже від 50 до 60  стратегічних бомбардувальників Су-35 і Су-34 та відповідні підрозділи наземної аеродромної охорони. 

Крім того, Росія фактично перетворила колишній пункт матеріально-технічного забезпечення (ПМТЗ) радянського ВМФ у сирійському порту Тартус на повноцінну військово-морську базу. Наразі це єдиний пункт базування російських бойових кораблів у Середземному морі і єдина наразі російська військова база в далекому зарубіжжі. 

Ще 2010 року там розпочалася модернізація, після завершення якої скромний ПМТЗ став повноцінною військово-морською базою з можливістю базування важких кораблів, серед них крейсерів й авіаносців. Стратегічне значення бази в Тартусі очевидне – поряд є вихід у Червоне море через Суецький канал, а до просторів Атлантики (через Гібралтар) – лише кілька днів переходу. Крім того, база в Тартусі має величезне значення для російської зовнішньої розвідки, яка понапихала тут безліч електроніки, що “слухає” Ізраїль та середземноморську ескадру США. 

Якщо в Москви ще й з’явиться база в Єгипті, Росія отримає стратегічну перевагу в акваторії Середземного моря. Але найголовніше – можливість так чи інакше контролювати Суецький канал. А це, нагадаємо, стратегічна транспортна артерія, через яку проходить один iз головних комерційних маршрутів світового судноплавства.