“Маленький крок для однієї людини – великий крок для всього людства”, – промовив 21 липня 1969 року о 02.56 за Гринвічем американський астронавт Ніл Армстронг, уперше в історії людства ступивши на поверхню Місяця. І до двох цих кроків доклався наш земляк Михайло Яримович (на фото).

Майбутній геній космонавтики народився 13 жовтня 1934 року в місті Білосток на Підляшші – етнічному українському регіоні, який тоді перебував під владою Польщі. Разом із батьками, що походили з Тернопільщини, ще малим хлопцем переїхав до США. 

За океаном український хлопчина багато і старанно вчився. У 1955 році отримав диплом бакалавра за спеціальністю інженер аеронавтики в Нью-Йоркському університеті, в 1956-ому – магістерський диплом інженера-механіка у Колумбійському університеті, а в 1960 році здобув докторський ступінь. Українець швидко зарекомендував себе як талановитий інженер, який не втомлювався пропонувати оригінальні ідеї та вмів добиватися втілення їх у життя. 

Саме через це на початку 1960-их років минулого століття його беруть на роботу в Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA), де він бере участь у створенні першої американської орбітальної станції в навколоземному просторі. У 1964 році Михайло Яримович стає відповідальним за функціонування всіх систем космічних кораблів “Аполлон” (системи електронного управління двигунів, навігації, стабілізації та контролю).

Програма “Аполлон” була задумана на початку 1960-го за часів адміністрації Д. Ейзенгауера як продовження американської космічної програми “Меркурій”. Кораблі останнього класу могли вивести лише одного астронавта на низьку орбіту Землі, натомість нові зорельоти були значно потужніші й відразу розроблялися з розрахунку польоту на Місяць. 

Програму назвали на честь Аполлона – давньогрецького бога світла і стрільби з лука. Щоправда, сам Ейзенгауер дещо прохолодно ставився до пілотованої космонавтики, тож програма одержала новий поштовх після того, як наступним президентом США був обраний Джон Ф. Кеннеді. Останній сповідував філософію випередження Радянського Союзу в космічних технологіях. Водночас надзвичайно дошкульного удару амбіціям Сполучених Штатів було завдано 12 квітня 1961 року, коли радянський космонавт Юрій Гагарін став першою людиною в історії людства, яка полетіла у космос.

Однак Америка все ж таки спромоглася на “удар у відповідь”. 16 липня 1969 року став не менш історичним днем у історії людства: спусковий модуль “Аполлона-11” приземлився (якщо можна вжити це слово до поверхні Місяця) у Морі Спокою на поверхні супутника нашої планети. Першим землянином, який ступив на Місяць, став Нейл Армстронг, який промовив знамениті слова про “два кроки”. 

Власне технічним забезпеченням польоту “Аполлона-11” і займався українець Михайло Яримович. Але мало хто знає, що американці ніколи не потрапили б на Місяць, якби не ще один українець – Юрій Кондратюк.

фото: blogspot.com

Його не просто забули – навіть фахівці знають цю людину за несправжнім прізвищем. Олександр Шаргей народився 21 червня 1897 року в Полтаві. І оскільки під час громадянської війни в Росії був офіцером Білої армії, після перемоги “червоних”, цілком обґрунтовано побою­ючись репресій з боку нових “господарів життя”, придбав фальшиві документи на ім’я Юрія Кондратюка і під цим іменем прожив до кінця життя.

Шаргей-Кондратюк незалежно від Костянтина Ціолковського вивчав основ­ні проблеми космонавтики, космічних польотів і конструювання міжпланетних кораблів. У праці “Завоювання міжпланетних просторів” (1929 р.) вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів, першим сформулював теорію багатоступеневих ракет, запропонував використовувати для ракетного палива деякі метали та їхні водневі сполуки. Розглянув проблеми створення проміжних міжпланетних баз та ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для вирішення цих проблем. 

У Радянському Союзі на ці ідеї, що значно випереджали свій час, просто не звернули уваги. А дарма… За океаном – в Америці – уважно прочитали книгу “Завоювання міжпланетних просторів”. Тож керівництво проекту “Аполлон”, у тому числі й ще один українець Михайло Яримович, планували подорож на Місяць за так званою “трасою Кондратюка”.

фото: nasa.gov

На жаль, Шаргей-Конд­ратюк прожив трагічне життя. У СРСР був нікому не потрібен, понад те, перебував у постійному страху, остерігаючись, що НКВС розкриє його минуле “білого” офіцера. З початком Другої світової війни вступив добровольцем до народного ополчення і 44-річним пропав безвісти в запеклих боях 1941-го.

Його мало знають в Ук­раїні, зате вдячні американці вшанували пам’ять цієї непересічної людини, назвавши іменем Кондратюка кратер на зворотному боці Місяця. 

Та повернімося до нашого героя – Михайла Яримовича. Після успіху “Аполлона” його кар’єра стрімко розвивалася. 1970 року уряд США доручив йому науково-дипломатичну службу на посаді директора Дорадчої групи аерокосмічних дослідів і розвитку при НАТО у Франції (єдина установа, що на прохання уряду Франції залишилася в Парижі після перенесення головної штаб-квартири НАТО до Брюсселя).

1973 року Михайло Яримович – головний науковий консультант при штабі Військово-повітряних сил США у Вашингтоні, через два роки президент Г. Форд доручив йому відповідати за новостворену Агенцію дослідів і розвитку енергетики (ERDA), за президентства Р. Рейгана Михайло Яримович став одним із активних учасників реалізації проекту SDI (Ініціатива стратегічної оборони або “зоряні війни”).

Михайло Яримович – лауреат міжнародної відзнаки НАТО “Медаль імені Теодора фон Кармана” та найвищої нагороди за особливі заслуги на цивільній службі при Військово-повітряних силах США (US Air Force Exceptional Civilian Service Award). Від 1982 року – президент Американського інституту астронавтики і аеронавтики, з 1996-го – президент Міжнародної академії астронавтики, що об’єднує понад тисячу найвидатніших науковців усіх ділянок космонавтики світу.

Доклався геніальний український інженер і до ще одного революційного винаходу – системи глобального позиціонування (GPS). На початках її розробляли для воєнних потреб фахівці знаменитої корпорації Rockwell (у 1990-их влилася у Boeing), де Михайло Яримович працював віце-президентом аерокосмічного підрозділу. 

Система глобального позиціонування дозволяє будь-кому точно визначити свої координати в будь-якій точці Землі. Це стало можливим завдяки системі супутників, які обертаються на навколоземній орбіті в у шести площинах. Таким чином, кожна точка Землі перебуває в зоні огляду 3-6 супутників. Геніальна за простотою ідея, яка лежить в основі всієї cистеми, полягає у тому, що зі супутників передаються радіосигнали, які створюють тривимірну систему координат, в якій будь-який об’єкт (статичний або той, що рухається), отримує точні координати. Достатньо мати при собі лише маленький GPS-приймач, який може бути вмонтований у портативний комп’ютер, мобільний телефон чи навіть годинник. 

Після проголошення незалежності України Михайло Яримович плідно спів­працював зі своєю історичною батьківщиною. За його участі реалізували міжнародний проект “Морський старт” (Sea Launch), де використовувалася українська ракета “Зеніт”. Він був обраний іноземним членом Національної академії наук України, почесним чле­ном Наукового товариства ім. Т. Шевченка та Української вільної академії наук. Михайло Яримович донині вважається авторитетним спеціалістом-консультантом у космічній галузі зі світовим ім’ям. Разом із дружиною Роксоланою він живе у місті Оспрей (Флорида). В них двоє дорослих дітей – донька Тетяна Томпсон і син Микола та четверо онуків.