Повноваження 44-го президента США Барака Обами добігають кінця. Безперечно, перший афроамериканець на чолі держави ввійде у історію. Але чи було його правління досконалим? Американський ресурс Politifact веде спеціальну сторінку, на якій відстежує динаміку виконання своїх обіцянок американським лідером. За даними ресурсу, Обама виконав 45% обіцяного, “дійшов компромісу” щодо 25% питань та зігнорував 22%. 

Інформаційним приводом для таких підрахунків стала нещодавня новина про переведення 15 в’язнів Гуантанамо у Об’єднані Арабські Емірати. Власне повне закриття тюремного центру в Гуантанамо було однією з головних обіцянок Барака Обами ще в ході його першої виборчої кампанії у 2008 році. Але через спротив Конгресу та Пентагону виконати її президент не зміг. 

Проте набагато більше значення для американців мало те, що Обама мав намір ввести загальне медичне страхування, адже на момент його приходу до влади США залишалися практично єдиною розвиненою країною в світі, у якій було відсутнє загальне медичне страхування. “Охорона здоров’я – це право кожного американця. Ми покращимо якість медицини і знизимо її вартість!” – заявив Обама під час першої інавгурації. 

Від слів – до справи: новий закон, що кардинально реформував медичну галузь, навіть назвали Obamacare. У кожному штаті відкрили спеціальні онлайн-біржі, щоб громадяни мали можливість підібрати зручний для себе план страхування за конкурентною ціною. Ті, що не могли собі цього дозволити, отримали державні субсидії. Президенту вдалося досягти поставлених цілей – ріст цін на страховки був узятий під контроль, і кількість незастрахованих знизилася майже на 45 %.

Натомість, як свідчать дані агрегатора опитувань RealClearPolitics, зовнішньополітичну діяльність Обами американці вважають радше провальною, аніж успішною, хоча розрив між прихильниками полярних точок зору становить лише три відсотки. Ще в ході передвиборчих дебатів він пообіцяв особисто зустрітися з головними ворогами: лідерами Ірану, Сирії, Венесуели, Куби і Північної Кореї. Частково йому це вдалося. До свого активу адміністрація 44-го президента може записати й нормалізацію відносин із Кубою (з Раулем Кастро він зустрівся особисто) та укладення ядерної угоди з Іраном, після чого останній перестав вважатися частиною так званої “вісі зла”. Але й непродуманих зобов’язань теж вистачає: наприклад, перед другим терміном Обама заявляв, що повністю виведе солдатів з Афганістану в 2014-ому, проте потім розпорядився обмежитися частковим виведенням. Але найголовніший зовнішньополітичний провал – нерішучість у протистоянні з Путіним, внаслідок чого останній відчув повну безкарність і вдався до нечуваних дій на кшталт анексії Криму, воєнної агресії проти України та бомбардування Сирії.

І нарешті ще одна дражлива для американців тема – остаточне викорінення расистських забобонів. “Людина, батька якого 60 років тому могли відмовитися обслуговувати в місцевому ресторані, тепер стоїть перед вами і дає священну клятву президента США”, – заявив перший у історії президент-афроамериканець під час інавгурації. 

А проте значними успіхами в цій царині американський лідер похвалитися не може. Йому вдавалися певні знакові жести: наприклад, 3 лютого 2009-го генпрокурором США вперше став чорношкірий юрист Ерік Холдер, а через шість років його змінила перша темношкіра жінка-генпрокурор Лоретта Лінч. Однак нездатність вирішити проблему поліцейського насильства спричинила виникнення радикального руху Black Lives Matter (“Життя чорних важливі”) та масові протести після кожного вбивства правоохоронцями афроамериканця. Незважаючи на це, 85 відсотків чорношкірих американців і досі підтримують Обаму, про що свідчить проведене агентством Gallup у сере­дині серпня 2016 року опитування.

Тож плюсів у Обами-президента, як бачимо, все ж таки більше, аніж мінусів. Obamacare, Нобелівська премія миру 2009 року та поступове вирішення проблеми расизму в США очевидно переважають “досягнення” спущеного з ланцюга Путіна.