Англійсько-голланд­ська Shell, австрійська OMV, французька Engie і німецькі Uniper та Wintershall відкликали солідарне клопотання в польський антимонопольний регулятор UOKiK щодо проекту трансбалтійського газопроводу “Північний потік-2”. Клопотання було подане ще в грудні 2015 року, але поляки двічі відкладали ухвалення рішення, хоча Німеччина, наприклад, схвалила проект газогону майже відразу. 

І ось нарешті польський регулятор заявив, що створення зазначеними компаніями спільного підприємства з російським “Газпромом” може призвести до обмеження конкуренції.

Таким чином, росіянам доведеться будувати газопровід лише за лобістської підтримки партнерів і без прямої участі великого європейського бізнесу, що робить “Північний потік-2” значно уразливішим з політичної точки зору.

Нагадаємо, що Росія вже давно шукає шляхи транспортування свого природного газу в обхід території нашої держави. За стратегічним задумом Кремля, Україну планувалося взяти, як то кажуть, у клешні – “Південний потік” (газопровід, що мав би пролягати дном Чорного моря і мати протяжність 1100 км) та “Північний потік” (аналогічний за потужністю газогін, прокладений по дну Балтійського моря під нейтральною акваторією). 

Нагадаємо, що “Південний потік” кілька років тому був успішно похований (радше втоплений, оскільки на дні Чорного моря залишилися іржавіти труби на 4,6 млрд доларів) через спротив балканських країн і Туреччини, на узбережжя якої мала вийти труба. Зараз, щоправда, після відновлення дружніх стосунків між Путіним та Ердоганом розмови про добудову газогону відновилися, але чи перейдуть ще донедавна запеклі вороги від слів до діла – невідомо.

Значно краще повелося росіянам на півночі, де вони спорудили трансбалтійський газопровід, який дає можливість щороку помпати до Європи 55 млрд кубометрів блакитного палива. Щоби компенсувати втрату південного шляху, росіяни вирішили прокласти дві додаткові гілки через Балтійське море. Так виник проект “Північний потік-2”.

Щоправда, його реалізація від самого початку також наштовхнулася на спротив, але вже європейців. У Єврокомісії заявили, що спочатку перевірять плани “Газпрому” на відповідність вимогам європейського законодавства щодо конкуренції на енергоринку. Відповідно до Третього енергетичного пакета ЄС, прийнятого в 2009 році, компанії-продавці газу не можуть бути одночасно власниками транспортних мереж. Тобто або “Газпром” продає сировину, або займається виключно її транспортуванням. 

З першим “Північним потоком” простіше: він пролягає по дну моря, а  далі газ розходиться німецькими трубами. Натомість проект “Потоку №2” містить ділянку суходолу, що сягає Центральноєвропейського газового хабу в німецькому Баумгартені.

“Газпром” сподівався, що, створивши спільне підприємство з кількома поважними європейськими компаніями, зможе уникнути антимонопольних претензій. Німецький регулятор, як уже мовилося, дав дозвіл майже одразу, що й не дивно, адже серед партнерів “Газпрому” – дві німецькі фірми: Uniper та Wintershall.

Вдалося переконати й Словаччину, яка в разі будівництва “Північного потоку-2” могла втратити до 400 мільйонів євро щорічного доходу від транзиту російського газу, що перекачувався через Україну. Братиславі пообіцяли компенсувати втрати, уклавши угоду на транспортування російського газу з німецького хабу до Угорщини та Балкан.

Останньою кісткою в газпромівському “горлі” залишалися поляки, які були категорично проти будівництва “Північного потоку-2”. Саме нею Кремль і вдавився. Зазначимо, що рішення польського антимонопольного регулятора врятувало найперше Україну. Якби словацький оператор газопроводів Eustream завантажив свої далеко не безмежні потужності російським газом з півночі, Київ залишився б без реверсних поставок з цієї країни. 

“У разі реалізації “Північного потоку-2” Україна була б змушена помпати газ через Німеччину, Чехію та Словаччину, що значно збільшило б його вартість”, – розповів Голосу Америки співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.

А проте “Газпром” таки має намір почати прокладання нового газопроводу. Очевидно, сподіваючись, що колись розклад сил у Європі таки зміниться на користь Москви.