У вівторок, 9 серпня, у Санкт-Петербурзі зустрілися ще донедавна закляті воро­ги – президенти Росії та Туреччини. “Успішні переговори двох лідерів, участь у зустрічі міністрів економічного блоку, представників військових відомств говорять про те, що країни стали на шлях відновлення повноцінних двосторонніх відносин”, – похвалилася спікер ради федерації РФ Валентина Матвієнко.

На жаль, мусимо констатувати, що Путіну вдалося пробити чергову (і то чималу) дірку в колись монолітному антиросійському блоці. Той факт, що президент Туреччини здійснив першу після невдалої спроби державного перевороту 16 липня закордонну поїздку саме до Росії, однознано свідчить про те, що відтепер Анкара саме Москву розглядає в якості основного партнера.

Зазначимо, що Захід сам винен у тому, що сталося. На Сполучені Штати Ердоган образився за категоричну відмову видати йому на розправу проповідника Фетхуллаха Ґюлена, який давно мешкає в США, і якого турецький президент широ вважає головним натхненником перевороту. 

Євросоюз натомість зарубав введення для Туреччини безвізового режиму, на що в Анкарі дуже сподівалися. Крім того, в ЄС узагалі пригрозили припинити переговори з Туреччиною про вступ до організації, у разі, якщо Ердоган виконає свою обіцянку повернути в країні смертну кару. Більше того, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер необачно заявив наступне: “Я думаю, що Туреччина в тому стані, в якому вона знаходиться зараз, не в змозі приєднатися до ЄС найближчим часом або навіть протягом більш тривалого періоду”.

У відповідь турецький лідер оголосив ЄС ультиматум. Анкара пообіцяла припинити виконувати свої зобов’язання в рамках міграційного угоди з Євросоюзом, якщо Брюссель не назве точну дату скасування візових обмежень для турецьких громадян. Нагадаємо, що 18 березня 2016 року Анкара і ЄС на саміті в Бельгії узгодили основні принципи рішення міграційної проблеми. Туреччина зобов’язалася забирати біженців, яким вдалося дістатися країн ЄС, та розміщувати їх у спеціальних таборах на своїй території. В обмін на це Анкара повинна була отримати три мільярди євро і скасування візових обмежень. При цьому Брюссель наполягає, щоб Анкара виконала ще п’ять додаткових умов, зокрема, переглянула занадто жорстке законодавство з боротьби з тероризмом. Ердоган на це категорично не згоден.

Тож турецький лідер швидко зрозумів, що перетворився для Заходу на персону нон ґрата й вирішив шукати нового союзника. Хоча ще кілька місяців тому нормалізація російсько-турецьких відносин видавалася чимось неймовірним. Після того, як турки восени минулого року збили російський бомбардувальник, що порушив їхній повітряний простір, дві країни вийшли на стежку запеклої інформаційної війни. 

Але все має здатність минати. Туреччині потрібні сотні тисяч російських туристів, скасування ембарго на постачання до РФ текстилю і продовольства, а також замовники для будівельних компаній. Також не виключено, що саме турецькі фірми отримають контракт на добудову мосту через Керченську протоку, з яким Кремль носиться, як із писаною торбою.

Зазначимо, що цей союз створює проблеми і для України. Ердоган уже заявив, що не проти відновити будівництво газопроводу “Турецький потік”. Нагадаємо, що РФ давно і наполегливо шукає шляхи транспортування природного газу в обхід України. Одним із варіантів мав стати “Турецький потік” – газогін дном Чорного моря довжиною 1,1 тис. км та потужністю 60 млрд куб. м. газу на рік. 

За задумом росіян, труба мала б дістатися суходолу в Туреччині, де планувалося побудувати величезний газовий хаб (магістральне газосховище), звідкіля енергоносій забирали б балканські країни й Італія. Однак проект довелося законсервувати, не в останню чергу через стрімке погіршення відносин двох країн восени минулого року.

Крім того, не виключено, що за допомогою турків Путін спробує прорвати міжнародну блокаду Криму. Вже з’явилися перші розмови на тему преференцій, які може отримати на анексованому півострові турецький бізнес. І тут Захід опиняється у дуже неприємній вилці: або накладати санкції на союзника по НАТО, або заплющити очі на порушення ембарго. Як не крути, але Путін вчергове посилив свої геополітичні позиції.