Відучора, 13 липня, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії офіційно очолили дві жінки: королева Єлизавета II та прем’єр-міністр Тереза Мей. Удруге в британській історії на чолі уряду опинилася жінка.

Девід Кемерон пішов у відставку наступного дня після Brexit. Оскільки консервативна партія має одноосібну більшість у парламенті, для зміни уряду було достатньо лише підтримки її депутатів. Консерватори висунули чотирьох кандидатів, але минуло лише два тижні і 59-річна Тереза Мей упевнено перемогла трьох конкурентів-чоловіків.

Ще місяць тому міністр внутрішніх справ брала участь у кампанії проти Brexit. Тепер, за іронією долі, саме вона виводитиме Британію зі складу ЄС. “Brexit означає Brexit. Як прем’єр-міністр я потурбуюся, щоб ми якнайшвидше залишили Євросоюз”, – сказала Мей, додавши, що хоче “знайти нову роль для Британії у світі”. Останні шість років вона очолювала міністерство внутрішніх справ і була відповідальна, зокрема, за питання міграції. Вона неодноразово висловлювала невдоволення високим рівнем міграції у Британії і закликала до реформ механізму вільного пересування в ЄС. “Вільне переміщення початково означало свободу переміщення для праці, а не свободу перетину кордону для пошуків роботи або отримання допомоги. Ще минулого року чотири з 10 мігрантів їхали до Британії з країн ЄС, щоб шукати роботу”, – заявляла вона. 

Як стверджують експерти, новому британському прем’єру навряд чи забракне характеру та наполегливості, щоб подолати численні проблеми, пов’язані з виходом з Євросоюзу. Колишній канцлер британського казначейства Кеннет Кларк охарактеризував Терезу Мей так: “Вона до дідька складна жінка, але знає свою справу”. Серед колег Мей називають людиною, “з якою ви навряд чи захочете зв’язуватися”. Отож, аналогії із “залізною леді” Маргарет Тетчер – першою жінкою, яка очолювала британський уряд – виникають самі собою.

Маргарет Тетчер недарма отримала своє прізвисько: без зайвих вагань вона “рубала” витрати на освіту і житлові субсидії, розганяла демонстрації, нещадно боролася з профспілками, ірландськими сепаратистами і внутріпартійною опозицією, а ще увійшла в історію як переможець у війні з Аргентиною за Фолклендські острови.

Тереза Мей воювати (принаймні покищо) не збирається. Але її діяльність на посаді міністра внутрішніх справ свідчить: пальця до рота їй краще не класти.

Мало не першим її рішенням на новій посаді стало блокування процесу екстрадиції в США хакера Гері Маккіннона, звинуваченого у зломі комп’ютерів НАСА. Білий дім тиснув як міг, однак Тереза Мей грюкнула по прем’єрському столу свого шефа Девіда Кемерона і категорично заявила: “За діяльність МВС відтепер відповідаю я!”. Кемерон натяк зрозумів і дав Терезі Мей повну свободу дій.

У тому, що стосувалося міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, Мей діяла жорстко, забороняючи і в’їзд шанованих (але занадто радикальних) ісламських релігійних діячів, і демонстрації британських правих, силоміць висилала “проповідників ненависті” і зі скандалами усувала з посад співробітників МВС, які не погоджувалися з її політикою. Мей активно виступила проти квот на біженців, пропонованих Єврокомісією, і ввела обмеження на ввезення сімей мігрантів.

Швидше за все, “залізний” характер нового британського прем’єр-міністра відчує на собі й Володимир Путін. Всі її попередні заяви свідчать – новий глава уряду Великої Британії не має ілюзій щодо агресивних намірів Кремля на світовій арені. Наголосимо, що в січні поточного року саме вона представляла в парламенті доповідь щодо розслідування “справи Литвиненка” (підполковник ФСБ, який утік до Лондона, звідкіля жорстко критикував політику Путіна, і був отруєний полонієм агентом Кремля – “Пошта”). Тоді вона прямо заявила: “Рішення вбити Литвиненка було, ймовірно, схвалене містером Патрушевим, тодішнім главою ФСБ, і президентом Путіним”.