За минулу добу вірменські збройні сили порушили режим припинення вогню на лінії зіткнення 14 разів. Такі цифри навели в прес-службі міністерства оборони Азербайджану. Про втрати та руйнування інформації не надходило.
Нагадаємо, ситуація в зоні карабаського конфлікту різко загострилася вночі проти 2 квітня. Тоді абсолютно несподівано для всіх розпочалися безпрецедентні за масштабом (уперше з 1994 року, коли було підписано безстрокове перемир’я) бойові зіткнення між армією оборони Нагірного Карабаху і збройними силами Азербайджану. Перша інформація надійшла від міністерства оборони Вірменії, яке заявило про повномасштабний наступ азербайджанських військ по всій лінії фронту із застосуванням бронетехніки, артилерії та авіації.
Через кілька годин свою версію озвучили азербайджанці. Наступали, природньо, не вони, а вірмени, але згадка про бронетехніку, артилерію та авіацію залишилася.
Як воно завжди й буває, розібратися в ситуації було вкрай складно. Кожна сторона конфлікту озвучувала власні дані, які дуже часто були висмоктані з пальця. У Степанакерті – столиці невизнаної Нагірно-Карабаської республіки – заявили про щонайменше 300 убитих азербайджанських солдатів, 20 підбитих танків і кілька знищених гелікоптерів та безпілотників. Якщо ж вірити Баку, то кров’ю стекла якраз армія Карабаху, де лік убитим також йшов на сотні, причому серед загиблих були навіть полковники і генерали.
Нарешті 5 квітня в Баку та Степанакерті заявили про досягнення угоди про припинення вогню в зоні карабаського конфлікту. Відтоді сторони регулярно обмінюються звинуваченнями в порушенні перемир’я. Минулої ночі було відзначено своєрідний рекорд – цілих 14 острілів.
І хоча про вбитих нічого невідомо, ситуація насправді залишається вкрай напруженою. Учора Міжнародна кризова група (незалежна аналітична організація, що базується у Брюсселі – “Пошта”) поширила звіт, в якому висловлює стурбованість високим рівнем напруги в зоні карабаського конфлікту. “Відновлення воєнної ескалації буде набагато більш руйнівним, ніж квітневі події. Існує серйозний ризик того, що будуть використані ракети класу “земля-земля”, а кількість жертв, зокрема, серед мирних жителів буде значно більшою”, – йдеться в документі.
Міжнародна кризова група зазначила, що на процес врегулювання карабаського конфлікту впливають безліч різних чинників, зокрема, двосторонні відносини союзників Вірменії та Азербайджану. “Росія, яка позиціонує себе як ключового посередника і гаранта безпеки, зобов’язана вступити в цей конфлікт, в основному, через угоди з Вірменією. Туреччина ж, крім етнічного споріднення, має з Азербайджаном військове партнерство, важливе енергетичне співробітництво, тісні політичні та економічні зв’язки. При цьому відносини між Москвою і Анкарою напружені”, – зазначає організація.
Таким чином, кавказький вузол має всі шанси стати новою гарячою точкою на карті світу.
Нагірний Карабах, населений здебільшого вірменами, у 1921 році постановою Політбюро ЦК РКП(б) включили до складу Азербайджанської РСР зі створенням автономії (НКАО – Нагірно-Карабаська автономна область). Це викликало невдоволення вірменів, які протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до Вірменії. З початком розвалу СРСР наприкінці 1980-их у регіоні розпочалися повномасштабні бойові дії з використанням авіації та бронетехніки, в яких брали участь не лише вірмени та азербайджанці, а й численні найманці з різних країн. Офіційною датою припинення вогню вважають 12 травня 1994 року. За різними оцінками, з обох сторін загинуло по 4500 – 6000 осіб, десятки тисяч були поранені.
Зараз Нагірно-Карабаська республіка (самоназва – Республіка Арцах, столиця – Степанакерт) вважається самопроголошеною державою, яку визнали лише такі ж невизнані державні формування, як Республіка Абхазія, Південна Осетія та Придністровська Молдовська Республіка. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованими територіями. За результатами перепису 2005 року, чисельність населення Арцаху становить 138 тисяч осіб, з яких вірмени становлять 99,74%.