Причому сів колишній віце-президент за геноцид у зовсім іншій країні – Центрально-Африканській республіці. Суддя Міжнародного кримінального суду Сільвія Штайнер постановила, що загони так званого Руху за звільнення Конго, якими керував Бемба, втрутилися у громадянську вій­ну в сусідній Центрально-Африканській республіці, де діяли “з особливою жорстокістю”.

“Бемба платив своїм най­манцям так мало, що вони були змушені займатися грабунками місцевого населення”, – зазначила Сільвія Штайнер. “Він робив лише символічні спроби дисциплінувати їх, щоб відвернути увагу міжнародного співтовариства від злочинів”, – додала суддя міжнародного суду.

Бемба, який відмовився свідчити під час засідань, отримав три терміни: 18 років за зґвалтування і грабежі, і два строки по 16 років за масові вбивства. Всі вироки будуть виконуватися одночасно, а не доплюсовуватися, тож африканський політик відсидить 18 років. 

Зазначимо, що збройні конфлікти в Африці сприймаються нами, як щось дуже далеке, що зрештою, цілком обґрунтовано – в нашій країні триває своя війна. З іншого боку, жорстокість повстань та громадянських воєн на Чорному континенті не може не вражати. Лише за три роки (2012-1015) громадянської війни в Центрально-Африканській республіці загинули десятки тисяч людей (точних цифр не знає ніхто), понад 200 тисяч стали біженцями. Не менш кривавим було і повстання в Демократичній республіці Конго (1999-2003) – за дуже неповними даними бути вбиті 60 тисяч людей. Саме цього конфлікту стосувався перший в історії Міжнародного кримінального суду (МКС) вердикт. Нагадаємо, що МКС почав діяти в 2002 році як перший постійний (а не “прив’язаний” до якоїсь конкретної країни) міжнародний трибунал із воєнних злочинів. Окрім нього в Гаазі, нагадаємо, є ще й Міжнародний суд ООН, Міжнародний трибунал з колишньої Югославії, Міжнародний трибунал з Руанди та Міжнародний трибунал із Сьєрра-Леоне. 

Отож, у березні 2012 року Міжнародний кримінальний суд визнав винним у воєнних злочинах колишнього польового командира з Демократичної республіки Конго Тома Лубангу Діло, який отримав довічне ув’язнення. 

На суді було чітко доведено, що колишній лідер бойових загонів “Союзу патріотів Конго” регулярно і масово залучав до воєнних дій дітей, молодших за 15 років. Його підлеглі силоміць забирали підлітків з їхніх будинків, шкіл і навіть з футбольних майданчиків, після чого переправляли їх до тренувальних таборів у джунглях, де ті проходили військовий вишкіл, а потім були змушені брати участь у бойових діях. У разі дезертирства підлітків очікував розстріл на місці без суду і слідства. Також Том Лубангу систематично віддавав накази про викрадення неповнолітніх дівчаток, яких пізніше ґвалтували його солдати та й він сам особисто, До речі, того ж 2012-го Міжнародний трибунал із Сьєрра-Леоне виніс обвинувальний вердикт стосовно екс-президента Ліберії Чарльза Тейлора. Це був перший випадок у сучасній історії, коли колишній глава держави був юридично покараний за воєнні злочини, скоєні за його наказом під час перебування при владі.

Чарльз Тейлор узагалі-то колоритний персонаж. Будучи міністром фінансів він украв забагато грошей і був змушений утікати з країни. Емігранта підібрав нині покійний лідер Лівійської Джамагірії Муаммар Каддафі, охоплений ідеями “африканської єдності”. На гроші полковника Тейлор пройшов підготовку в спеціальному таборі й вирушив на батьківщину – “робити революцію”. Очолюваний ним Національний патріотичний фронт Ліберії започаткував громадянську війну. Про хід бойових дій докладно розповідати немає сенсу, зазначимо лише, що під час них скоювалися страхітливі злочини, коли мирне населення знищували, як сарана свіже листя.  

Урешті-решт у 2000 році Інтерпол виписав міжнародний ордер на арешт Тейлора, який у результаті став першим главою держави, який сів довічно.