Іван Іваночко, перший заступник начальника управління міліції Львова, про злочинність у місті, інсценування викрадень авто та домашніх насильників

"Пошта" не полишає стежити за криміногенною ситуацією на Львівщині та в обласному центрі зокрема. Міліцейське керівництво запевняє, що ситуація під контролем і панікувати городянам не варто, хоча пильними та уважними треба бути завжди. Правоохоронці вже третій місяць поспіль працюють у посиленому варіанті. Утім ані крадії, ані шахраї так і не перевелися, навпаки, через зростання безробіття їх стає дедалі більше, наче грибів після дощу.

Розмовляємо з першим заступником начальника управ­ління міліції м. Львова Іваном Іваночком.

- Іване Степановичу, скажіть, будь ласка, якою сьогодні є криміногенна ситуація у Львові?

- Ситуація складна, але при цьому контрольована та відносно стабільна як для обласного центру. Різкого росту злочинності у Львові немає, хоча злочини були, є і будуть... Скоєні вбивства розкриваємо. Затримано низку квартирних злодіїв. Загалом сьогодні найбільш масовий вид злочину у місті - крадіжки особистого майна. Оскільки передбачали ймовір­ність погіршення криміногенної ситуації через ріст безро­біт­тя, тому зі січня 2009 року залучили додатково максимум особового складу на охорону порядку в місті. І вдень, і вночі побільшало патрулів на вулицях міста.

- Чи можна говорити про ефект від такого підсилення?

-  Звісно. Якщо у попередні роки у Львові під час різдвяних свят традиційно більшало квартирних крадіжок (городяни їхали до родини у села, а житло залишалося без догляду), то цього року цей вид злочину, на щастя, не набув масового характеру. Хоча без таких  крадіжок не обійшлося.

- Під час минулотижневого візиту до Львова міністр МВС Юрій Луценко закликав діль­ничних не "допустити на вулицях "бєзпрєдєлу" 90-х років", коли було багато крадіжок, пограбувань та розбійних нападів.

- Правоохоронці мого покоління боролися зі злочинністю у дев'яності... Криміналізація суспільства багато в чому залежить насамперед від зайнятості населення. Ми ще наприкінці минулого року перейшли на несення служби у посиленому варіанті. Міліціонери працюють майже без вихідних.

- Який район Львова вважаєте нині найбільш криміногенним і, навпаки, найспо­кій­нішим?

- За кількістю злочинів - більш-менш рівномірно. Дещо більше злочинів скоюють у Личаківському та Шевчен­ківському районах.

- Скажіть, будь ласка, які злочини сьогодні у Львові найкраще вдається розкрити?

- Цьогоріч нам вдалося роз­крити всі скоєні розбійні напади. Це досить важкі та зухвалі злочини із застосуванням фізичного насилля до потерпілого.

- Минулими роками правоохоронці нарікали, що росту злочинності сприяють темні вулиці та неосвітлені під'їзди будинків. А сьогодні багато у місті злочинів, скоєних із цієї причини?

- Особливо взимку, коли швидко темніє, неосвітлені вулиці є однією з причин вуличної злочинності. Саме це є зеленим світлом для грабіжників. Головно - зловмисники під­бігають і виривають сумку чи барсетку з рук жертви. З десяти випадків шість ми  розкриваємо і знаходимо злочинців.

- Багато років поспіль Львів славився в Україні викраденнями автотранспорту. Що маємо зараз?

- ...На жаль, він і далі цим славиться, але ситуація не настільки критична, як колись. Якщо у минулі роки викрадали по три авто щодня, потім - по одному, то нині крадуть одну  машину за три дні. Сьогодні автозлодіїв у місті цікавлять "Део-Ланоси", "Шкоди", а також "Жигулі" 10-ї та 11-ї моделей. У січні було кілька викрадень, але нікого зі злодіїв не вдалося затримати. У лютому вкрали понад 10 машин, з яких п'ять злочинів ми розкрили.

Затримали автозлодіїв і у березні. Кайдани на руки одягли і раніше судженим, і новачкам. Скажімо, одного злодія у Шевченківському районі затримали прямісінько в машині. Так оперативно спрацювали, що він опинився в авто як... у мишоловці. До приїзду групи з райвідділу він там крутився як білка в колесі.

Поза тим, зараз маємо у Львові й нові тенденції у цій проблематиці. За оперативними даними, майже 40% - це інсценування незаконних заволодінь самими ж заявниками. Особливо у період кризи, коли громадяни взяли багато транспорту у кредит і не мають змоги вчасно сплачувати позику. Тепер критично ставимося до кожного повідомлення про викрадення авто. Скажімо, бувають випадки, що господар заявив про викрадення, а опісля ми його ще тиждень шукаємо. Мовляв, я у Карпатах від­почиваю, повернуся до Львова через десять днів, тоді й поговоримо. Також був випадок, що власник через добу сам зізнався, що це інсценування і його машину ніхто не поцупив.

- Згідно з офіційною статистикою міського управління міліції, у Львові є 1121 сімейний насильник (коли чоловіки б'ють дружин). Наскільки цю нагальну проблему контролює львівська міліція?

- Ця цифра радше не об'­єктивна, адже є категорія жінок, які терплять і не звертаються до міліції. Якщо є системні прояви насилля, то, звісно, не варто це попускати. Загалом це актуальна проблема, бо маємо низку тяжких злочинів, скоєних через насилля у сім'ї. Жертви домашнього насилля та їх родичі звертаються до нас із заявами. Відповідно, працівники блоку громадської безпеки (зокрема дільничні) тримають це питання під пос­тійним контролем. Люди самі стукають нам у двері, треба лише вчасно та грамотно реагувати. Щоправда, маємо досить ліберальне законодавство для таких насильників. Бувають і випадки, що дружина забирає заяву, щоб чоловіка не карали. А покарати його можуть і штрафом, і 10-добовим перебуванням в ізоляторі тимчасового тримання. Особливо дає ефект, коли чоловік-дебошир ніколи не був в ІТТ, а тут опинився за ґратами. Таких чоловіків варто залучати і до громадських робіт - скажімо, нехай вулиці поблизу будинку підмітають. Можливо, згодом нарешті відпаде бажання піднімати руку на дружину.

- Чергова частина - це насамперед обличчя міліції. Відповідно, як її працівники ставитимуться до громадян, такою й буде думка населення про міліцію. Чи бувають скарги від городян-заявників на неналежну роботу (ба навіть, хамство) працівників чергових частин?

- Бувають. Щодо кожного випадку з'ясовуємо що й до чого, караємо несумлінних згідно з дисциплінарним статутом. Зокрема, виносимо сувору догану.

- А як зі заявами громадян, адже є інформація, що не всі заяви приймають та реєструють? Про це говорить і головний міліціонер держави Юрій Луценко.

- На рівні чергових частин приховати злочин від обліку досить важко. Якщо людина інформує про злочин телефоном "102", то повідомлення обов'язково фіксується в аудіо­записі. Першою, хто отримує повідомлення, є чергова частина міського управління міліції, опісля - райвідділи. Згодом матеріали подають членам слідчо-оперативної групи на вивчення. Бувають випадки і несумлінної роботи. Якщо ж заяву не реєструють чи у черговій частині громадянам нагрубили, варто звертатися до керівництва райвідділу та ке­рівника міського управління міліції. Будемо реагувати. Ма­ємо такі заяви-скарги.

- Ще одне завдання від міністра МВС - провести належну роботу із раніше судженими.

- Кожен третій злочин у Львові скоює колишній засуджений. Коли у місті скоєно той чи інший важкий злочин, то насамперед відпрацьовуємо саме цю категорію населення. Звісно, є частина осіб, які повернулися до нормального способу життя і не порушують закон. Але таких, на жаль, небагато.

- Про яку кількість потужних організованих злочинних угруповань знає львівська мі­ліція?

- Організовані злочинні групи є, вони діють. Суть не в кількості, а які вони мають впливи... Їх цікавить Львів як прикордонне місто, ті схеми, які дають швидкий прибуток та збагачення...

- Неодноразово лунає, що кадровий потенціал львівської міліції зламано. Мовляв, старше покоління професійних правоохоронців, які мали за плечима великий досвід роботи, пішло. Натомість звучить критика, що у райвідділах міліції працює багато молоді, яка ще не має усіх необхідних навичок.

- Якби кадрове ядро було повністю зламане, то нікому було б у Львові розкривати злочини. Але ж ми ще працюємо і злочинців затримуємо. Дійсно, є багато молодих працівників. Серед них чимало таких, які мають бажання професійно працювати. Вони за рік-півтора можуть досягнути того рівня, як хтось за 3-5 років. Було б бажання! На жаль, чимало професійних досвідчених  кадрів зі стажем пішли з міліції з різних причин, у тому числі і через брак фінансування. Також є таке рішення, що рік роботи в певних підрозділах (як-от карний розшук, УБОЗ) рахують за 1,5 року. Відповідно, щойно у міліціонера є необхідна вислуга років, він іде на пенсію. А згодом працює у приватній структурі. Є й такі, що повертаються до роботи у міліції.