Церемонія пройшла минулого тижня в порту французького міста Сен-Назер. Корабель офіційно отримав назву “Гамаль Абдель Насер” (на честь другого президента Єгипту). Другий вертольотоносець називатиметься “Анвар Садат” (на честь третього президента) і буде переданий Каїру у вересні 2016 року.

У церемонії підняття прапора взяли участь приблизно 170 єгипетських військових моряків, які нещодавно пройшли навчання з управління “Містралями”. Нагадаємо, що історія з цими двома вертольотоносцями стала однією із найскандальніших у галузі торгівлі зброєю.

Первісно контракт на будівництво двох кораблів типу “Містраль” був укладений у червні 2011 року між Росією та Францією. Судна мали отримати назви “Владивосток” та “Севастополь”. За умовами договору, здача першого була запланована на 1 листопада 2014-го, “Севастополя” – на 1 листопада 2015-го. Однак у вересні 2014 року Париж прийняв дуже непросте рішення відкласти поставку кораблів через агресію Росії проти України. Це викликало обурену реакцію Кремля, який почав лякати французів мільярдними штрафами за зрив контракту. Париж не надто хотів псувати стосунки з росіянами, однак так само не мав бажання побити горщики із союзниками по Євросоюзу, які дружно проголосувати за запровадження санкцій проти Російської Федерації.

Вагання тривали майже рік, і нарешті в серпні 2015 року стало відомо про остаточний розрив контракту між Росією і Францією. Обійшлося суто символічним штрафом, крім того французи дозволили росіянам демонтувати частину корабельного обладнання, яке останні свого часу самі ж і встановили. На “Містралі” вишикувалася черга з претендентів, серед яких були зокрема Єгипет, Саудівська Аравія, Сингапур, Китай та Бразилія. Певний час найбільш придатним покупцем виглядала Канада, оскільки “Містралі” будувалися в розрахунку на плавання в холодних водах. Однак урешті-решт переміг Єгипет.

Зауважимо, що втрата “Містралів” завдала дошкульного удару по імперськиx амбіціяx Кремля. Після розпаду СРСР картина світу змінилася, що вимагало і відповідного переосмислення концепції військово-морського флоту. На перший план вийшли: боротьба з “іррегулярними загрозами” (піратство, міжнародний тероризм тощо), участь у миротворчих і гуманітарних операціях, конфліктах низької інтенсивності, військово-морська дипломатія і демонстрація прапора. І тут виявилося, що російський ВМФ в океанській зоні виглядає надзвичайно бліденько в порівнянні з іншими великими морськими державами. Зокрема, наявні кораблі не здатні забезпечити тривалу присутність сил морської піхоти з технікою, в тому числі вертольотами, далеко від кордонів Росії, а також перекидання вантажів і людей на значні відстані.

Збудувати потрібні судна власними силами росіянам не до снаги. Водночас універсальні десантні кораблі типу “Містраль” здатні виконувати відразу чотири різних завдання: транспортувати на великі відстані та десантувати на сушу моторизовані військові частини, приймати та обслуговувати бойові вертольоти, бути центром командування і плавучим шпиталем. Беручи до уваги нав’язливу ідею росіян створити власну середземноморську ескадру з базуванням на сирійський порт Тартус, ВМФ Росії доконче потрібен корабель управління різнорідним угрупованням на значній відстані від берегів Росії. “Містралі” для цього пристосовані ідеально: обчислювальні потужності і канали зв’язку дають можливість забезпечувати штаб повною інформацією про обстановку на обширних театрах воєнних дій в режимі реального часу.

Водночас наявність док-камер для чотирьох десантно-висадкових катамаранів, а також льотної палуби з шістьма злітно-посадковими позиціями і авіагрупи чисельністю до 16 вертольотів робить кораблі цього типу грізними бойовими одиницями в тому, що стосується  забезпечення безпосередньої підтримки десанту. Останній може складатися з 450 морських піхотинців та 70 бойових машин (БМП і танки).

Маючи в розпорядженні судна такого типу, Росія розраховувала перетворитися на серйозного геполітичного гравця. Але поки що з океанськими мріями їй доведеться розпрощатися. У гонитві за “Містралями” Єгипет переміг Росію.